Ужгородець із цімбором задушили таксиста, вкрали його автомобіль та забрали гроші
А далі напали на продавця магазину та застрелили дачника
Обох у минулому році суд засудив до довічного ув’язнення, однак днями справу переглянули, засудивши їх відповідно до восьми та дев’яти років позбавлення волі, та випустили на волю у зв’язку з закінченням строків давності скоєння злочинів, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Тож що наробили ці двоє? Вершили свої «подвиги» хлопці ще у 2007 році.
Як зазначено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень, тоді вони вирішили вбити таксиста, який віз їх з Ужгорода до Луцька. Хлопець кілька днів їздив з ними різними областями… а одного разу посеред ночі, добре знаючи місцевість, під приводом необхідності зустрічі зі знайомим, лучанин Андрій (імена з етичних міркувань змінено) попросив водія зупинити автомобіль у темному безлюдному провулку неподалік с. Рованці Волинської області. А там почав душити хлопця (він ще був студентом, але підробляв у вільний час таксуванням) – спочатку рукою, а далі – металевою палицею, яку витягнув із-під сидіння. Ужгородець Віктор за всім лише спостерігав. Коли таксист помер, хлопці перетягнули труп на заднє сидіння і забрали 400 гривень, телефон та документи, які знайшли в бардачку машини.
Відтак Андрій сів за кермо і разом з Віктором вони поїхали у село Бакорин Рівненської області, де посеред поля молодики сховали тіло своєї жертви в копиці сіна. Ще протягом двох днів хлопці їздили на машині вбитого ними таксиста, аж поки не з’їхали в кювет, не впоравившись із керуванням, і не пошкодили автівку.
Наступного дня Андрій купив мисливську гладкоствольну рушницю та набої, аби скоювати нові злочини було безпечніше. Складалося враження, що цьому дуету дуже хотілося адреналіну. Зброю вони переробили під обріз, аби менше займала місця.
Невдовзі на рейсовому автобусі компанія повернулася до Ужгорода. Там вони напали на торговельний павільйон, погрожуючи вбивством власнику, а за кілька днів здійснили напад на нього ще раз, застосовуючи при цьому зброю. При цьому Віктор тримав у руках обріз, націлений на закарпатця… Усе, чим тоді вдалося заволодіти хлопцям – це 10 гривнями, пивом, горілкою, цигарками та деякими продуктами.
Того ж вечора вони, зарядившись оковитою, поїхали в Баранинці Ужгородського району. Там вони помітили «Жигулі» і вирішили машину вкрасти. Взяли обріз, підійшли до власника та попросили віддати ключі. Чоловік, звісно ж, відмовився. Відтак Андрій наказав Віктору вбити його. Так молодик і зробив. Вистрелив кілька разів у район грудей.
Після цього хлопці знайшли ключі від автомобіля та витягли з куртки чоловіка 400 гривень. Аби приховати злочин, затягнули тіло в металеву будку, що була неподалік. Але виявилося, що їхня жертва ще жива, тож Андрій наказав Віктору задушити його. Відтак молодик обмотав довкола шиї нещасного знайдений у будці металевий дріт і, потягнувши за кінці, затягнув його. Саме це і стало причиною смерті.
Після цього дует хотів поїхати на машині, якою нарешті вдалося заволодіти, але завести її не вийшло, бо не було електричного живлення. Роздратовані хлопці, щоб замести сліди, підібрали якусь ганчірку, якою витерли відбитки пальців. Після цього вони втекли.
Свою провину на суді ужгородець не визнав і просив його виправдати. Ось що він розповів:
«Тієї ночі ми їхали на таксі на зустріч зі знайомим і нас зупинили працівники ДАІ, бо водій перевищив швидкість, – розповів він. – Скориставшись моментом, коли він вийшов спілкуватися з правоохоронцями, Андрій заглянув у бардачок і знайшов там наші мобільні телефони та гроші, які ми раніше загубили, хоча запевняв, що не бачив їх. Розсердившись, Андрій сказав, що вб’є його. Після цього ми сиділи в машині, чекали знайомого, всі були напідпитку. Я – на задньому сидінні, Андрій – на передньому пасажирському, а водій дрімав за кермом. Раптово Андрій почав перелізати з переднього на заднє сидіння, взяв палку і почав душити таксиста. Я був шокованим і мовчки спостерігав. Після того як водій переставав подавати ознаки життя, ми переклали тіло на заднє сидіння, а потім в багажник. Андрій сів за кермо, і ми поїхали шукати місце, де можна було б сховати вбитого. В полі поблизу села Андрій зняв з пальця руки вбитого золоту каблучку і ми сховали труп в стіг сіна.
4 квітня ми повернулися в Ужгород. Приблизно о 10. зайшли до приміщення торгового павільйону, щоб забрати борг, який Андрію була винна його знайома «тьотя». При собі я мав поліетиленовий пакет, в якому знаходився незаряджений обріз. Ми зайшли в приміщення, я закрив за собою на замок двері, щоб не зайшли зайві люди. Оскільки «тьоті» не було, а продавчиня відмовилась зателефонувати їй, Андрій попросив дати пакет і, витягнувши обріз, показав зброю дівчині та налякав її. Після цього вона, перелякавшись, почала складати в поліетиленовий пакет продукти. Відтак ми вирушили в район Білого озера, де разом із незнайомим рибалкою розпили алкоголь. Повертаючись додому, проходячи повз дачі, на одній із ділянок ми побачили чоловіка, металеву будку та автомобіль марки «BA3». Андрій нічого мені не казав, просто підійшов до нього і попросив ключі від автомобіля. Чоловік відмовився. Після цього він без попередження вистрелив, від чого чоловік упав. Він був ще живий. Ми зайшли в металеву будку і знайшли там штани та куртку і переодягнулися, щоб не забруднитись, переносячи потерпілого. Після того як занесли тіло, я пішов до автомобіля, а Андрій залишився. Він знайшов 400 гривень і забрав їх. Як душив чоловіка дротом, я не бачив».
Хлопець запевняв, що всі злочини скоював Андрій, а оскільки йому було лише 18 років, боявся старшому товаришеві заперечувати.
Хоча щодо останнього епізоду хлопець раніше казав, що вони з другом навмисне направились до дачних будинків, щоб заволодіти хоч якимось транспортом. Крім того, під час попереднього зізнання розповів, що з Андрієм вони наперед домовилися, що якщо чоловік не захоче добровільно віддати машину, у нього Віктор стрілятиме, що він, власне, і зробив. Крім того, казав, що за вказівкою Андрія душив господаря автівки саме Віктор. А в епізоді з торговим павільйоном теж була цікава деталь. Хлопці домовилися, що коли дівчина-продавець не захоче віддавати гроші, які боргувала їм власниця, або кликатиме на допомогу, Віктор мав у неї вистрелити.
Тож коли вони зайшли в магазин, там знаходилася тільки продавчиня. Покупців не було. Андрій спитав, де господиня, на що дівчина повідомила, що вона буде тільки увечері. Тоді вони вийшли на вулицю, де Віктор запропонував Андрію повернутися та забрати з каси гроші, а також взяти продукти. Отже, вони повернулися. Віктор закрив двері на застібку, витяг з поліетиленового пакету обріз рушниці та націлив на продавчиню. Андрій відкрив касу і забрав звідти… 10 грн. Після цього хлопці почали вимагати продукти. Дівчина взяла пакет і склала туди все, що незвані гості просили. Відтак Андрій попросив у неї зошит, куди записав перелік товарів, який вони взяли. Хлопці також пригрозили продавчині: якщо вона звернеться до правоохоронних органів, вони з нею розправляться.
Свою провину Віктор також визнав лише частково. Він переконував, що не мав ні наміру вбивати своїх жертв, ні попередньої змови з Віктором.
Він підтвердив слова свого друга про те, що перший злочин було скоєно через образу, бо водій приховав їхні телефони, однак стверджував, що задушив таксиста саме ужгородець.
«Напередодні телефони та 300 гривень зникли в нас на дискотеці, – наголошував лучанин. – Після повернення таксиста ми поїхали на місце зустрічі зі знайомим. Зупинившись на одному з поворотів, ми вирішили на нього зачекати, але я на передньому сидінні заснув. Через деякий час відчувши, як щось мене вдарило, прокинувся. Повернувшись, побачив, як Віктор металевою палицею, яка постійно знаходилась в автомобілі з боку водія, душить таксиста. Після того як він затих, я запитав Віктора, чому він це зробив, на що отримав відповідь: «За те, що викрав телефони та гроші».
Відтак молодик додав:
«Уже після вбивства Віктор злякався і тільки поміг сховати труп. При виїзді з поля автомобіль «заглох» і ми не змогли на ньому їхати далі. Тому пішли до села, щоб знайти людину, яка допомогла б їм відтягнути машину до майстерні. Уранці відвезли автомобіль у Луцьк. Забрали його того ж дня після обіду і дорогою потрапили в аварію. Правоохоронцям, які приїхали на місце пригоди, я надав документи, видані на прізвище таксиста. Відбуксувавши машину знову до Луцька у майстерню, я довідався, що вона не підлягає ремонту, тож ми продали її за 500 доларів», – наголосив Андрій.
Щодо епізоду з магазином в Ужгороді, лучанин заперечив, що брав 10 гривень з каси. Натомість додав, що сказав продавчині записати в зошиті перелік продуктів, які вони забрали й особисто розписався, а також записав: «Повернемось через тиждень». Переконував суд, що грабувати павільйон не збирався, тільки прийшов забрати свої гроші.
Відтак хлопець розповів і про випадок із вбивством дачника.
«Приблизно о 20 годині, розпивши спиртне, яке в нас було з рибалкою, ми направились до дачних будинків. Віктор ішов попереду з пакетом, у якому знаходився обріз. На одній із ділянок ми побачили чоловіка, металеву будку та автомобіль «BA3-21013». Віктор підійшов до нього та почав вимагати віддати ключі від машини. Я просив його залишити в спокої незнайомця, взяв за рукав куртки і почав тягнути за собою. Але в цей час потерпілий вирушив у бік будки. Віктор одразу ж розвернувся і пішов до нього. У цей момент я почув постріл. Повернувшись, побачив, що дачник лежить на землі на спині, а Віктор прямує до нього. Через одяг з правого або лівого плеча в нього сочилася кров. Коли я запитав Віктора, чому стріляв, той не відповів нічого. Відтак Віктор пішов до будки й одягнувся у штани та куртку, які там знайшов, аби не забруднитись кров’ю. Я також зайшов всередину. Там побачив куртку. Оглянувши кишені, знайшов гаманець, в якому знаходилось 400 гривень та документи на автомобіль. Усе це забрав. Ми занесли чоловіка в будку, я забрав ключі і пішов до машини, щоб завести її. Віктор залишився. Потім прийшов, зняв із себе куртку та спортивні штани, залишив їх в машині. Оскільки автомобіль не заводився, до Ужгорода ми пішли пішки. А перед тим ганчірками витерли частини автомобіля, до яких торкались, щоб не залишити слідів пальців рук. Через деякий час у приміщенні готелю до нас прийшли правоохоронці і вилучили зброю», – розповів свою версію лучанин.
Обидва хлопці просили помилувати їх… і суд з огляду на сплив строків скоєння злочину вирішив, що вони підлягають звільненню від покарання.
Оксана ПРИЙМАК, газета «Неділя Закарпатські новини», екслюзивно для zakarpatpost.net
