АНОНС. Якщо вас хтось дратує і миригує – не посилайте його нікуди. Краще всеріть му ся на голову!
Матюкатися треба красиво і по-закарпатськи
Минулого тижня мережа вибухнула коментарями, жартами та прямими знущаннями з пропозиції заборонити в Україні матюки. Люди реготали із того ідіотизму, робили карикатури, фотожаби, творили анекдоти, пригадували якісь історії та відтворювали у пам’яті всі ті слова, яких мала позбутися наша солов’їна. Тепер навіть ті, хто ніколи на вживав таких слів раніше, мають у запасі кілька гострих фраз і тримають їх у кишені чи за пазухою не для того, щоб… а просто так, про всяк випадок, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Нині я, аналізуючи ситуацію, коли «верхи не хочуть, а низи не можуть», дійшов висновку, що будь-який ідіот при владі дає народові натхнення більше, ніж тисячі муз на літніх пляжах не тільки Закарпаття, але і всього світу. Бо у ці спекотні дні музи стимулюють зовсім інші процеси, треба сказати, що не завжди і не зовсім далекі від творчості. Але… Творчість там зовсім іншого плану. І її, як правило, не виставляють у соцмережі. Хоча… Але то тема іншої нашої розмови.
Так от. Будь-яка заборона викликає спротив. Найбільш ефективним є спротив не силовий, не революційний, не такий, що призводить до жертв. Найпотужнішим у цьому відношенні є сміх. Доведено чинним Президентом України (і ці доводи визнає світ), що влада боїться сміху, боїться бути висміяною, осміяною, стати предметом насмішок. Навіть ті, хто сміється над іншими, не надто бажають потрапити під приціл талановитого гумориста чи сатирика, хоча такі у нас майже вивелися. Але сама здатність сміятися не пропала – вона розсіялася серед народних мас і раз-у-раз вистрілює у десятку. Народ скаже, як зав’яже. Чомусь у мене таке передчуття, що найближчим часом в Україні з’явиться потужний автор, а можливо і декілька сатириків рівня Остапа Вишні. Та навіть потужніші, бо Остапові забороняли не тільки сміятися – у ті часи при владі було набагато більше і набагато більших та жорстокіших ідіотів. Але народ тоді не тільки гостро сміявся, але і смачно матюкався.
Тож до суті справи, дорогі мої читачі. Закарпатська лайка завжди була європейською і цим ми можемо пишатися. Хоча від впливів ворожої нам росії наш народ захистити не могли навіть Карпати. Бо заробітчани, які їздили не тільки в Америку та Європу, привозили звідти не тільки гроші. Про венеричні хвороби тут говорити не будемо, бо нині нас цікавлять тільки слова. Отже, європейська лайка, у тому числі і українська, відрізняється від кацапської та ординської (хоча ці слова можна вважати синонімами) принципово і кардинально.
Як на Закарпатті популярні матюки? як з них є чисто закарпатськими?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».
Купуйте свіжий номер газети «Неділя Закарпатські новини» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 12 липня.
