Священно магічні краплі богів ростуть на набережній в Ужгороді

Ці ягоди давні греки називали краплями крові титанів, пролитих на землю під час битви з богами, хоча їхньою батьківщиною вважається Америка, де ця рослина росте практично на кожній присадибній ділянці.

  • Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

В Ужгороді дозріває ожина. Посмакувати солодкими плодами можна біля Ужа неподалік від Боздоського парку. Та й у самому парку ожини багато.

У світі існує понад 350 різноманітних сортів ожини. Рослина є близьким родичем малини, полуниці, троянди та навіть, як не дивно, хмелю і кропиви.

Лікарські властивості ожини були відомі людям ще 2000 років тому. Про диво-ягоди писав у своїх працях античний лікар Діоскорид. Він знав, що свіжі ягоди втамовують спрагу, мають загальнозміцнюючу і жарознижуючу дію. Гіппократ лікував ягодами артроз і подагричний артрит. У Стародавньому Римі за допомогою ожини лікували рани, що кровоточать і зміцнювали ясна спеціальним відваром.

Однак у  давнину найчастіше ожину використовували для приготування фарб для тканин. Ця рослина також вважалася священною і навіть магічною за свої властивості сприяти зосередженню уваги і покращувати пам’ять. Відомо, що ці плоди активізують мозкову діяльність і їх корисно вживати під час здачі іспитів.

Ожина –  не єдина назва цієї рослини. На Закарпатті її називають чорницею, а в інших куточках України чорною ягодою, ожиною сизою, колодубом, ожиною-синицею.

Ожина має приємний смак і нею охоче ласують не лише люди, але й птахи та лісові мешканці.

Лікарі кажуть, що ця ягода набагато корисніша від малини, особливо для діабетиків. Вона також підійде всім, хто прагне схуднути.

Ожина багата антиоксидантами, які захищають організм від раку. Вона допомагає зміцнити імунітет і протистояти стресам. Крім того, лісові ягоди можуть знижувати температуру і боротися із запаленням всередині організму людини.

Карпатські мольфари  складали свіжі молоді листочки ожини в емальовану посудину, закривали і витримували певний час для того, щоб вони повністю втратили колір і вологу. Після цього їх вибирали і висушували на відкритому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні. А подрібненим у кашку листям і пагонами ожини лікували виразки і екземи на шкірі. Для цього кашкоподібного масу наносили на проблемну ділянку і змінювали   пов’язку кожні три години.

zakarpatpost.net