Живе мати в трикімнатній квартирі з дітками. Все б добре, тільки «хлопчикам» вже під сорок

[Total: 0    Average: 0/5]

Багато жінок зараз часто скаржаться, що, мовляв, перевелися справжні мужики, що немає в сучасних представників сильної статі самостійності, відповідальності, щоб, як то кажуть, бути за чоловіком, як за кам’яною стіною.

  • Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

І тільки про одне дами забувають, що фундамент-то вони самі закладають. Це тільки здається, що якісь інші жінки ростять нікчемних синів, щоб потім з них вийшли такі ж чоловіки. Насправді, більшість матерів своїми руками створюють чоловіків, з якими самі б розлучилися або жити разом не захотіли.

Йде втомлена жінка з роботи, несе важкі сумки, по дорозі заскочивши в магазин. «Що ж, – питаю, – так надриватися? Невже допомогти нікому? »« Та є кому, – відповідає. – Два сина вдома. Одному – двадцять сім років, іншому – тридцять один рік. Вперлися в свої комп’ютери, які не витягнути. Зараз прийду, почнуть по пакетам лазити, хапати на бігу. Хоч би одружилися чи що … Все легше було б … »

Самій важко, а іншій жінці легше буде? Вклала в синочків любов, турботу, повагу до жінки? А адже ще й дорікати потім майбутніх невісток, скоріше за все, стане, що недостатньо добре за її увальнями дивляться …

Інша знайома розповідає, як тридцять пар шкарпеток по всьому будинку розвішує, коли за двома своїми старшокласниками пере. «Ось, – скаржиться, – і пельмені собі самі не зварять».

А якщо ставитися до своєї дитини не як до слабкої і безпорадної суті (причому все життя), а як до маленького чоловіка вже з дитинства, може і ставлення до матері виховається у нього не як до обслуги, а як до близької людини?

Своїм же відношенням до синів матері показують, що вони самі в підтримці не мають потреби, що діти завжди слабкіші. Така установка формується у дітей на все життя.

Або ось ще – живе шістдесятлітня мати в трикімнатній квартирі зі своїми дітками. Все б добре, тільки двом її «хлопчикам» вже під сорок. І сім’я у кожного є. Друга. Всі кімнати поділені, повноцінна комуналка. Але, на кшталт, мати це і не сильно обтяжує.

Після смерті чоловіка, всю свою увагу вона звернула на дітей. Постійно бути в їхньому товаристві, бути в курсі їх проблем і, природно, розрулювати їх в потрібний, як їй здається, момент стало життєвою необхідністю.

Прагнучи прив’язати дитину до себе, мати заважає розвитку своїх синів. Пригнічуючи їх самостійність, вона пригнічує і їх чоловіче начало. Неспроста дружини у цих «хлопчиків» владні і вольові. Інший жіночий образ вони і уявити не можуть.

А нерідко ще бувають ситуації (знаю з власного досвіду керівника кадрової служби), коли мами буквально за руку приводять синів на співбесіду. Виглядає це досить безглуздо, враховуючи, що здобувачеві, як правило, ніяк не менше двадцяти двох років. Рекрутерові можна більше ні про що не питати – самостійність кандидата в наявності.

Точно так же матері вирішують за синів, де їм вчитися, коли отримувати розряд або категорію, що робити з кар’єрними устремлінням. Вирішуючи за свою дитину, як їй будувати своє життя, мати позбавляє її волі, робить слабохарактерною і безініціативною.

Чоловік втрачає дане від природи прагнення до досягнень і завоювань. Або навпаки – переконується в тому, що тільки сила протистоїть силі, стає надто грубим і агресивним.

Як уберегтися від надмірної материнської опіки? Багато хлопців інтуїтивно це розуміють, «тікаючи» з дому: їдуть вчитися в інше місто, жити на знімні квартири і т.д. І це правильно.

Свою незалежність краще відточувати на самоті.

Головне – не забути, що одного разу, коли мама одягала в дитячий сад, хлопчик сказав: «Я сам». Можливо, не дуже усвідомлено, але успішні чоловіки рано починають розуміти, що «своя думка – це найправильніше».

А мамам краще звернути свою увагу на себе, свої інтереси і свого чоловіка, давши синові можливість йти власною дорогою і приймати свої рішення. Не дарма ж у тварин прийнято ростити потомство тільки до певного віку. Мати, батько показали світ, навчили полювати і піклуватися про себе, а потім – «сам, сам, сам». Укус за вухо або загривок – і вперед в самостійне життя створювати своє середовище проживання.

За матеріалами

zakarpatpost.net

Comments are closed.