Закарпатські незвичні звичаї: ламання калача та кидання сокири

Весільний бізнес на Закарпатті доволі розвинений, або це – край , де працюють за кордоном, а значить знають, що таке долари

  • Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

Весілля для закарпатців – особливе свято, на яке чекають усі – і батьки, і сусіди, і родичі, і друзі наречених. Хоч наші земляки все частіше розлучаються, все одно щоразу весілля роблять так, якби воно відбувалося всього раз у житті… тож відповідно грошей на нього не шкодують.

Тож які особливості весіль на Закарпатті, які традиції досі збереглися, які курйози стаються під час одруження, у скільки обходиться нашим землякам організація свята?

Про це та інше у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» ми говорили з весільними ведучими  Едуардом Коваленком і Володимиром Гончаренком.

Який найцікавіший звичай доводилося бачити на весіллі? Маю на увазі не знімання фати під пісню «пожежників», а щось інше.

Едік:

Усі традиції на Закарпатті є дуже цікавими. До того ж деколи учасниками традицій були самі учасники свята – близькі родичі молодят. Мені найбільше запам’яталося, коли молодята обов’язково мають пройти через вогонь і  сокиру.

Володя:

Це був викуп нареченої. Ми працювали зранку. Молодята повинні були вийти з хати. На вулиці їх чекали близькі родичі. Та їх зупинила бабця, махаючи рукою, кинула їм під ноги сокиру, зіжмакану газету, яку підпалила сірниками і сказала: «От тепер ідіть через вогонь».

Едік:

Ми трохи розхвилювалися. Наречена в пишному платті. Чи не спалить його. Незважаючи на те, що переважна більшість закарпатців – християни, такі обряди  – це одна з дивних речей, яка відбувається в нашому краї. У більшості віддалених районів, таких як Тячівщина, Хустщина, є ще таке поняття, як заходити до весільної зали під колач. Двоє найвищих парубків із запрошених на весілля тримають випечений колач з отвором усередині в руках високо над головами інших. А під такою «аркою» повинні пройти молодята і всі пари їхніх свідків. Коли вони тричі обходять під цим хлібом, кожен з хлопців намагається підстрибнути і головою зламати цей хліб. Виглядає це ламання колача головою  трохи дивно і не по-християнськи, але це така весільна традиція. І вона не єдина.

Володя:

Часто ми намагаємося зрозуміти, звідки пішла така традиція, що стало поштовхом для такого дійства, але знайти таку інформацію в Інтернеті не можна, бо її просто немає.

Едік:

А коли питаємо від носіїв звичаю, чуємо одне: «Бо так ся у нас робить».

zakarpatpost.net