Закарпатський еколог про забруднення водойм, вирубку столітніх дубів і стихійні лиха в області
Знищення Карпат, боротьба з так званими інвесторами за Свидовець та полонину Боржаву, гори пластику у лісах, трупи домашніх улюбленців у річках, вбивство червонокнижних тварин… У райському куточку з унікальною природою маса невирішених екологічних питань… і велику частину з них створюють самі ж закарпатці.
- Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
Які вони несуть загрози для людей? Про це та інше у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» під час наших «Недільних бесід» ми говорили з екологом Оксаною Станкевич- Волосянчук.
Чому треба берегти закарпатські дуби
На Тячівщині знищують вікові дуби. На лісосіки не пускають журналістів. Розкажіть про те, чим унікальні такі дерева, щоб люди хоч усвідомили, що втрачають.
Якщо рубати тільки дуби і тільки такі старі, які виконують основну функцію у тій лісовій екосистемі, то з часом діброва перетвориться на грабник, бо поряд із дубом, як правило, росте граб, який не вирубають. Відповідно, якість лісів знижується. Для дуба ж треба досить довгий період, у межах 100 років, щоб він став великим могутніми деревом. Крім того, дуби виконують основну функцію: водо регулюючу, кліматоутворюючу, ґрунтозахисну та інші. Якщо їх вирубати, молодший ліс не зможе такі функції виконувати.
Як пластикові пляшки загрожують життю і вбивають тварин
Забруднення водойм пластиком чи отруює воду?
По-перше, це – механічне забруднення, яке недопустиме. Ми бачимо, що цей пластик заполонив уже навіть тваринний світ, задихаються і водні тварини, і птахи, і бувають випадки, що натягає собі на голову, шукаючи їжу, пластикову тару якась собака, вовк, лисиця, і потім не можуть звільнитися й гинуть. Недавно бачила відео, як пташки згодовують своїх пташенят пластиковими деталями, сприймаючи їх як корм. Відповідно малята гинуть. Крім того, є дослідження, що з часом пластик виділяє мікрочастинки, які проникають у воду і змінюють її фізичні властивості. Можливо, це ще не на хімічному рівні, але цілком ймовірно, що з часом проникнуть і на хімічний. Загалом забруднення пластиком – це надзвичайно серйозна проблема і наші земляки цим, на жаль, нехтують.
Чому закарпатські сільські голови не виконують свої функції
У цьому році я була вражена Міжгірщиною. Там по руслу і на берегах Тереблі маса пластикових пляшок. І це – територія Національного природного парку «Синевир». Й доповненням до тих красот ландшафту є гори пластикового сміття. У спеку пластик навіть вибухає і видає страшні звуки. Усе це надзвичайно сумно і свідчить про те, що в селах сільські голови не виконують свою функцію, не здатні налагодити хоча б роздільний збір сміття. Адже пластик можна збирати. Він є важливою вторинною сировиною, яку можна переробити і отримати якийсь інший продукт. Таким чином економиться нафта, з якої його виготовляють. А там, де сільські голови на місці, такої катастрофи немає. Наприклад, у Верхніх Воротах, Абранці. Там ми колись допомагали налагодити роздільний збір сміття і вже років 5-6 у них досить успішно існує ця система і в річках немає пластику. А от долина Тереблі мене неприємно здивувала. Там ніби трішки контейнерів і є для збору пластику, але їх замало.
Чим найнебезпечнішим забруднюють закарпатські річки
А що скажете про трупи тварин у річках?
Я дивуюся, як люди можуть до цього дійти. Часом там навіть топлять цуценят, кошенят. Це – просто жахливо! Це – один з найбільш небезпечних видів бактеріального забруднення. Тварина розкладається і всі ці продукти розкладу потрапляють у воду. Уявіть собі, що десь внизу по течії купаються діти. У будь-який момент вони можуть насьорбатись води і виникнуть серйозні проблеми. Якщо ще щодо пластику думають, що вода понесе кудись, але трупи у воді – це просто знищення свого середовища існування.
Чому закарпатці роблять біля колодязів туалети
У багатьох населених пунктах області, де є ріки, потічки, мешканці прилеглих до них територій спускають туди каналізацію. Чим це небезпечно?
Це – повсюдна проблема у нас. Фактично дуже мало населених пунктів на Закарпатті охоплені централізованою каналізацією і очисними спорудами. Вигрібні ями – також проблема, бо мова йде про забруднення ґрунтових вод. Люди ходять у туалет і там же неподалік із колодязя беруть воду. А випускання неочищених каналізаційних стоків у річки – дуже поширене явище. Але поки у нас річки вільно текучі, поки їх ніде не загатили, поки не перетворили їх на водосховища міні-ГЕСами, вони на сьогодні ще справляються з цим. Звичайно, у більших населених пунктах, де більша густота населення, вода гіршої якості, це видно за хімічними аналізами. Тішить лише те, що наразі річки ще мають той запас здатності самоочищатися. Тому не можна сказати, що наші річки просто жахливо забруднені каналізаційними стоками. Але чекати і думати, що так буде завжди не можна, бо навантаження зростає, людей, а значить і стоків стає більше. Незабаром це сягне критичної межі, тому очисні споруди мають бути.
Чи можна пити воду з крану в Ужгороді
Вода, яка тече в наших кранах в домівках, чи є вона безпечною для здоров’я нас усіх?
Ні. Вона не є безпечно, на жаль. По-перше, у нас половина Ужгорода бере воду з каналу. Там взагалі вода сумнівної якості. Хоча її і очищають, і хлорують, і подають у систему, яка ніби відповідає ГОСТу, але дивлячись на фільтри, які часто ставлять собі люди, стає зрозумілим, що не все так просто. Тому воду я б взагалі не рекомендувала пити з крану попередньо не перекип’ятивши. Інша частина міста має воду з артезіанських свердловин і вона значно кращої якості. Але не треба забувати, що вона також проходить через усю систему уже старих труб і що там у них – важко сказати. Крім того, ця вода також сильно хлорується. Тому її також пити з крану не бажано.
Еколог – про вітряки на Закарпатських полонинах
Чим небезпечні для Закарпаття вітряки на Боржаві?
Самі вітряки не є небезпечними. Але чому ми проти встановлення їх на Боржаві та й взагалі на будь-якій із полонин? Бо найбільш негативний влив на довкілля буде саме завданий під час їхнього встановлення, тобто на етапі будівництва вітропарку. Мова йде про масштабні земельні роботи. Для встановлення однієї такої установки потрібен майданчик площею приблизно 90 на 90 метрів. Тобто аби встановити все на Боржаві, треба вирівнювати цілий ландшафт, бо сам хребет, де планується розташувати основний ланцюг вітряків, є вузьким і гострим. Там буде працювати велика техніка, для монтування потрібно не менше двох екскаваторів і самого крану. Можна подивитись відео, як це все робиться. Вітропарк нормально робити на рівнині, на якомусь гірському плато, але на такому хребті, як Боржава, надзвичайно складно і екологічно небезпечно. Це може викликати ерозійні процеси, особливо коли дощить, може статися розмив ґрунту. Взагалі альпійські і субальпійські луки відіграють таку саму роль, як і ліси – забирають у себе всю воду і поступово її відпускають вниз, таким чином формується стік. Чим більше витоптана полонина, тим небезпечніше. Формування паводків на таких територіях буде відбуватися значно швидше, вода стікатиме донизу в річки, а самі Карпати будуть залишатися без води.
Еколог розповіла, від чому насправді Закарпаття потерпає від паводків
Зараз природні катаклізми, паводки, буревії, сніг не в сезон, прийнято пов’язувати або з поганою екологією, або з вирубкою лісів. Що насправді на них впливає найбільше?
Не секрет, що ми живемо в період глобальних змін клімату. Оце і є – основна причина. Але саме повноцінні лісові екосистеми, як альпійські і субальпійські луки, пом’якшують цей вплив. І чим більше ми будемо мати таких трансформованих ділянок, тим більше потерпатимемо від різних катаклізмів. Чому ми маємо ці всі паводки? Бо у горах вирубані ліси, витоптані полонини, змінено ландшафти. А що таке Іршавщина, Берегівщина, Виноградівщина? Це – території, де були розташовані низинні болота. Там були великі широкі заплави Тиси, Боржави, Латориці, але їх осушили. Перші трансформовані екосистеми – це вони. Тому їх і заливає. Вже більше ніж сто років як їх видозмінено. Тепер там розбудували села, розорали землі, почали їх використовувати під сільське господарство. А раніше туди вода збігалася з гір, там акумулювалася. Регіон був значно вологіший, її було більше. Але ми воду спустили геть, нам її не треба було, а зараз будемо потерпати від нестачі води. І в період глобальних змін це буде поглиблюватися. Нам треба думати про те, як би якісь ділянки, якісь заплави відновити, бо це – наше спасіння.
Еколог пояснила, що робити зі Свидовцем
Боротьба за Свидовець триває. Розкажіть, як еколог, про реальну небезпеку від можливої забудови.
Взагалі якою є логіка такого будівництва? Створення туристичного міста, яке за своїми масштабами більше, ніж районний центр. Напевно, в усьому Рахівському районі не живе стільки людей, скільки хочуть там приймати туристів. Це – нерозумно, на мій погляд, навіть із точки зору розвитку туризму. Такі гіганти – дуже ризикові. Будь-яка економічна криза може призвести до того, що він перестане існувати. У радянський час усе Закарпаття було забудоване різними турбазами, санаторіями. Частина з цих об’єктів так і залишилася в горах такими бетонними спорудами, які нікому не треба. Союз розвалився, почалася сильна криза, все занепало, туристи туди перестали їздити. Навіть якщо взяти Буковель, на сьогодні він недозавантажений. А цей об’єкт планується зробити утричі більшим. Але це економічний аспект, питання туризму.
Інша справа екологічний бік питання. Свидовець – один із останніх масивів, який не був трансформований. Це – надзвичайно важлива малозмінена природна ділянка, яка зараз, у часи глобальної зміни клімату, відіграє основну роль в адаптації людей. Свидовець – це масив, де збирається найбільша кількість води. Там досить багато опадів, довго тримається сніговий покрив, сніг тане поступово, поступово наповнюється улоговина водою. Там є великі котловани і на їхньому дні, коли сходив льодовик, залишилися карстрові озера. Вони ще з льодовикового періоду там. Вони постійно живлять водою всі струмочки, річечки, які потім і формують басейн Чорної Тиси, з якої бере початок взагалі Тиса.
Якщо там побудувати такий комплекс, фактично знищивши праліси, які там є, які теж відіграють важливу природоохоронну, водорегулюючу функцію, якщо там збирати воду поверхневим способом, бо бурити свердловини глибоко під землю ніхто не стане, адже там немає водоносних горизонтів, весь водозбір буде формуватися не з Чорної Тиси, а в тих місцях, де утворюється цей водостік. Там уже заплановано рити штучні водосховища. Тобто всю ту воду, яка поступово живить всі смарагдові долини, праліси, будуть забирати у водосховища, з яких планують брати її для потреб свого комплексу. А що залишиться для екосистеми? Вона ж кардинально зміниться! Як це вплине на льодовикові озера? Що залишиться для людей, які живуть внизу? Як поводитимуться там із відходами? Як буде проводитися очистка каналізаційних стоків? Це – комплекс проблем із якими зараз має проблему Буковель. І як це вплине на формування паводків, на посуху, на рівень ґрунтових вод, води в колодязях у людей? Крім того, усі українські кліматологи, які займаються прогнозуванням, кажуть, що все стрімко змінюється і через років 20 на Свидовці не буде тривалого снігового покрову. Це – вже буде проблемою для самого масиву. Тож як екосистема адаптується до зменшення кількості води? А якщо там буде здійснено масштабне втручання із забором води, я навіть уявити не можу, до яких наслідків це може призвести. Крім того, якщо не буде снігу, не буде катання на лижах, тож для чого використовуватиметься курорт? Та й як показали дослідження WWF, зводити гірськолижні курорти не лише у нас, а й у Європі, нижче рівня 2 тисяч метрів, не рентабельно.
Як зробити вітрову електроенергію на Закарпатті безпечною
А який вид видобутку електроенергії може бути найбільш безпечним для нашої області?
Вітрова енергетика може бути хорошим варіантом, але не на полонині. Розташовувати вітряки можна внизу, інтегровано якось у ландшафт, навіть у гірський. Це все можливо, є маса прикладів у світі. Навіть в Україні такі вітропарки є в Сколівському, Самбірському районах. Але це – не в туристичних родзинках. Вітрова енергетика цілком має право на життя на Закарпатті. Тут є багато місць, які б підійшли для цього. Але це не має бути по гірських хребтах та по полонинах. І треба подумати, чи потрібні такі гігантські об’єкти на 120 Мвт. Може бути й 40 Мвт, і 30 Мвт, але в різних місцях. А в сумі вони наберуть більше, ніж 120 Мвт. Вітропарк може бути і туристично привабливим, але не має псувати тих видів туризму, які на сьогодні в нас уже розвинені. Ну і чудовим варіантом є сонячна енергетика. У нас край досить сонячний і придатний для того, аби ми розвивали таку галузь. При чому варіант, коли вона розвивається на базі садиб є дуже хорошим. Створювати локальні мережі набагато краще і надійніше, ніж якийсь один великий об’єкт у одному місці.
Чим небезпечне закарпатське золото для місцевмх
Ми маємо Мужіївський золоторудник. Чи може видобуток золота нести якусь загрозу екології?
Цей полірудник небезпечний тим, що там є пластосховища. Коли видобували руду, все витягували назовні і висипали великими відвалами. От ці відвали і є небезпечними. У них крім золота і срібла є дуже багато важких металів. Це є поліметалічна копальня, там є не тільки золото. І оті метали змиваються дощами, потрапляють у довкілля, у ґрунтові, у підземні, у поверхневі води. Оце є основна небезпека і поки що це питання так ніхто і не вирішив. Тобто золото здобули, а регіону залишили проблему. От зараз так само у Діловому хочуть зробити те ж, що і в Мужієві. Там теж не чисте золото, то – полірудник. А при цьому регіон гірський, там багато заповідних об’єктів, розвивається туризм. Люди і так виживають, а їм залишають ще й цю проблему.
Яку загрозу несе для Закарпаття сміттєспалювальний завод
У лісах багато сміття. Як воно впливає на екосистему? Чи можна Карпати зробити чистими?
Рішення має бути системним. Адміністрація має працювати над створенням інфраструктури, будівництвом заводів з механіко-біологічною обробкою сміття, щось на кшталт, як у Яношах. Таких заводів має бути 4. Хай уже обласна адміністрація включається і реалізовує стратегію. А в нас хочуть сміттєспалювальні заводи зробити. Ще одну проблему придумали для області. Справа в тому, що на Закарпаття заходить серйозний інвестор – німецький банк KfW, відомий своїми природоохоронними проектами у всьому світі, зокрема і в Україні. Зараз вони працюють у Карпатах. Це – серйозний банк, який готовий внести інвестиції і починати працювати у області з питань поводження з відходами: роздільний збір сміття, переробка і та частина відходів, яка не піддається переробці, буде захоронюватися на відповідних полігонах, але 80-90 відсотків сміття буде повністю перероблюватися. На сьогодні це – найкращий варіант, апробований у світі. І незрозуміла позиція обласної адміністрації, яка заявляє, що їм це не треба, бо вони хочуть усе спалити. Це при тому, що в країні майже повністю зруйновано систему державного екологічного контролю. У нас навіть мають право не допустити на підприємство екологічного інспектора і екологічна інспекція стала напівмертвою структурою. Жоден інспектор не може провести позапланову перевірку. А в Бельгії, де існують сміттєспалювальні заводи, інспектор заходить туди коли хоче, без погодження, бере проби де завгодно. У нас це неможливо. Тож якщо такий завод запрацює у нас, чим ми будемо дихати і як там спалюватимуть сміття, якщо в нас не існує ефективної системи державного екологічного контролю? Тож будемо протидіяти цьому.
Де в Закарпатті найефективніше сортують сміття
А де в нас ефективно діє система сортування сміття?
Знаю, що у Верхніх Воротах. Там, коли у 2013 році сільський голова взявся за це, він навчив людей сортувати. Думаю, на все має бути бажання керівника. Він визначився, які в селі є відходи, що люди мають збирати, де мають це збувати, аби в них не залишалося практично нічого. І ця система в них досить добре діє. У нас в Ужгороді немає глибокого сортування, сортується тільки скло, пластик і папір. Є потреба у більш глибокому сортуванні, адже це – місто, тут споживається велике розмаїття товарів, у різних упаковках. Крім того, у нас є харчові, різні зелені відходи. Якщо в селі таке утилізується – або відноситься на город, де компостується, або згодовується худобі, то в місті викидається в контейнер і смердить та виділяє метан. Миші і щурі там накопичуються саме через це. Тобто нам потрібно це збирати окремо і десь компостувати. А ще ми маємо тетрапак, великі фракції текстилю, жерстяні банки… і це все поки що не збирається, а викидається у загальне сміття.
Коли в закарпатських лісах перестануть убивати тварин
Вбивство в лісах червонокнижних тварин, масові полювання на дозволених. Люди вбивають усе, що рухається. Як із цим боротися?
Тут важливим є реформування мисливського господарства, бо та система, яка існує сьогодні, вкрай неефективна. І це видно, коли ми перетинаємо кордон і їдемо в Угорщину, Чехію, Словаччину, Польщу. Там звірини тьма, а в нас звірів немає. У рамках міжнародного проекту FLAC пропозиції реформувати мисливське господарство були ще у 2015 році навіть у співпраці з Державною агенцією лісових ресурсів. Але чомусь потім вони відмовились від цього. Утім реформування на часі. І це визнають навіть мисливці. Воно має проходити за тим же принципом, що в наших західних сусідів. Друге важливе питання – це браконьєрство. На сьогодні знищена ланка правоохоронної системи, яка колись відповідала за злочини проти довкілля. Колись була природоохоронна прокуратура, а сьогодні за все відповідає поліція. Але для них це не є пріоритетним, бо пріоритетні вбивства, пограбування, крадіжки. Тому, очевидно, в поліції треба створити відповідну службу, як підрозділ, яка б займалася тільки такими злочинами. Але у будь-якому випадку браконьєрів треба карати.
Чому закарпатці люблять жити поруч із сміттям
На Закарпатті панує споживацьке (брати і нічого не віддавати взамін) ставлення до природи, як ви думаєте, чому люди ігнорують очевидність екологічних загроз?
Люди про це не думають. Їх хвилюють переважно лише побутові питання. У нас навіть туристи і молодь, що їздить за кордон, багато читає, перебуває в якихось спільнотах, на порядок є іншими. А от місцеве населення, навіть старші люди, мало цим переймаються. Що в нас у багатьох селах вздовж доріг? Пет-пляшки, жерстяні банки з-під коли, газованих напоїв, різних напоїв. І це роблять не туристи, а місцеве населення. Я була нещодавно в Кострині і була шокована, ходила збирала ті банки, щоб повезти їх в Ужгород і здати як вторинну сировину. Дивлюся, стоїть дядько, дід уже, чекає автобус, викурив цигарку, зіжмакав пачку і викинув просто у траву. У нас в місті я такого в житті не бачила! У нас міське населення таке не роблять. А в селі це роблять старші люди і ніхто не замислюється, що це людина сама собі під ноги плюнула. Нема смітника – постав до кишені, викинеш вдома. Це – велика проблема, бо люди живуть із цим сміттям. Проблема й те, що в селі не налагоджено систему збору. Але смітники біля магазинів та кафе є, значить його кудись потім вивозять. Чому люди не навчені, що непотріб треба кидати в смітник? У нас думають лише про сьогоднішній день. І це стосується й тих, де планують будувати курортний комплекс на Свидовці та вітропарк на Боржаві. Вони не замислюються про наслідки. Їм сказали, що дадуть їм стільки-то грошей, і їм добре. А де вони потім братимуть воду, бо колодязі пересохнуть і скільки за неї платитимуть у магазинах – їм навіть на думку не спадає.
Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
