Перший в Ужгороді кінотеатр був у відомому готелі
Старі, вицвілі, обвислі риштування, наче покинуті напризволяще будівлі у зоні відчуження можна побачити не десь у Чорнобилі чи в далекому гірському Богом забутому селі, а в самісінькому центрі Ужгорода на площі Театральній.
- Більше актуальних новин читай у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
А колись ця багата на історію і улюблена ужгородцями споруда переживала часи небувалого розквіту і сюди приїжджали світові знаменитості, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
«Корона» була не просто місцем, де можна було заночувати і де смачно готували, там збиралася місцева еліта і обговорювала важливі речі, там проводилися надзвичайно цікаві на той час події і готель слугував і осередком збору інтелігенції, там був і театр і перший у місті кінотеатр.
«Корона» була не тільки місцем, де могли добре відпочити іноземні гості або розважитися ужгородці, але й своєрідним центром культури та громадського життя. У внутрішньому дворику була зведена сцена, де в літні місяці давали вистави заїжджі театральні трупи (Ужгород не мав у цей час свого театру). Дуже часто проходили різноманітні концерти класичної музики та хорового співу, зокрема в стінах «Корони» грав знаменитий угорський піаніст, скрипаль, уродженець Закарпаття Нандор Плотені (1844—1933), який деякий час жив в Ужгороді та в сусідніх Великих Лазах. А з 1911 року тут діяв кінотеатр, – наголошує Йосип Кобаль.
Виходить, що в цій дивовижній будівлі вирувало життя. Можемо собі лише уявити розкішні наряди тих, хто там бував. Обслуговування в «Короні» також у всі часи було на висоті. І це пригадують навіть сьогоднішні старожили, які бували в цьому закладі в колишні часи. А ще ця унікальна споруда була причетною і до політичного життя міста.
«Під час виборчої кампанії перед Першою світовою війною виборчі дільниці, як правило, знаходилися в «Короні» та готелі «Чорний орел» (на площі Петефі – ред.), що за мостом на лівому березі Ужа. Тоді місто відвідували поважні політики, які проводили тут велелюдні передвиборчі кампанії», – запевняє закарпатський дослідник минувшини.
Якби стіни вміли говорити… принаймні ті столітні цеглини, які ще там залишились, якщо такі, звісно є, вони б розповіли нам ще багато цікавого про життя Ужгорода в минулому столітті.
Повний текст читайте тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини».
