У лісі на Шахті в Ужгороді – фантастична осінь і можна побачити таке, чого немає більше ніде на Закарпатті. ФОТОРЕПОТАЖ
Неймовірне свіже чисте повітря, запах опалого листя, височенні дерева, казкові краєвиди…
В Ужгороді є свій ліс. Мешканцям міста, щоб насолодитися золотою осінню і теплим жовтневим вихідним навіть їхати нікуди не потрібно.
Іноформатор газети “Неділя Закарпатські новини” відправився сьогодні у ліс на Шахту.
- Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!
Передусім варто там побувати, аби напитися води з цілющої криниці, яку в народі називають “Бігар Морішка”.
Там і нині багато хто набирав воду.
У самому лісі людей майже зовсім немає.
Якщо на ярмарку на Толстого ніде яблуку впасти, то в лісі від сили блукало 10 людей – одна пара з вівчаркою, чоловік із доберманом, мама з дитиною у візочку, родина грибарів із кошиками та бабуся з внучкою… Це всі, кого нам вдалося зустріти.
Цікаво, що досі в лісі багато комах – літають метелики і бабки, кипить ще все життя у мурашниках.
Грибів ми не знайшли, але й не шукали їх, бо прийшли насолодитись принадами природи.
Дерева майже зелені, хоча листя вже вкривається позолотою. Серед них багато чудернацьких, за формою вони нагадують якісь загадкові містичні створіння.
Одне з дерев росте прямо біля дороги поблизу бетонних споруд, які нагадують бойові укріплення.
У нього дуже дивна крона, на якій багато розгалужених гілок, а стовбур покручений у всі боки.
Дерево міцне, високе і трохи схоже на якогось фантастичного здорованя з сотнями рук, що хоче дотягнутися до неба.
А інше дерево обв’язано червоною шаллю, такою, які жінки надягають у церкву. Чи це хтось бавився в лісі у схованки, чи вирішив причепурити дерево – невідомо, але такого ніде в області нам бачити не доводилося.
Загалом у дубовому лісі відчувається особлива енергетика.
Там досі можна наїстися свіжої ожини, частина з якої ще навіть не достигла. Є й інші ягоди. Їх майже ніхто не зриває.
Можна побачити і дивні кургани, схожі на піраміди. Вони ймовірно залишися тут ще з часів Другої світової війни. Є й сховище, яке служило укриттям солдатам. А з історії відомо, що в 1944 році на шахтинське кладовище возили загиблих німецьких і угорських солдатів та офіцерів з гірських районів, де проходили бойові дії. Тоді на госпіталь перетворили навіть Ужгородську гімназію.
В унікальному лісі дуже гарно в усі пори року. А тепер осінь поволі розфарбовує його у свої яскраві барви, під ногами багато жолудів, із висоти з галявин відкривається неймовірно гарна панорама Ужгорода, а на душі так спокійно, що хочеться побути в цьому храмі природи якомога довше.
Тому рекомендуємо всім відправлятися на природу, адже активний відпочинок – це завжди здоровіше, ніж багатогодинне просиджування перед комп’ютером чи телевізором.
