Чоловік відкрив двері і очам своїм не повірив – у ліжку лежала Анжела з його найкращим другом
Його ніби облили кип’ятком. Від побаченого втратив дар мови. Руки трусилися, а слова застрягли у горлі
- Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
Життя часто дає людям підказки, але не кожен їх помічає. Доля завжди ставить на місце тих, хто возвеличується над іншими, але вони не розуміють, за що отримують страждання. Усе довкола нас закономірно, але ми не завжди усвідомлюємо це і у своїх бідах звинувачуємо інших, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Анжела лежала на ліжку, а біля неї у ліжечку спав маленький син. Він, наче янгол, посміхався уві сні і жінка раділа, що тепер у неї є це крихітне щастя… Скільки всього довелося їй пережити, які уроки отримати від життя… але все це тепер для неї здавалося лише страшним сном.
Анжела була однією дитиною в сім’ї. Її батьки мали ресторанний бізнес і ні у чому не відмовляли своїй дочці. У обох із них було важке дитинство, злидні, мало іграшок… а потім заробітки на чужині… аж поки вони не заробили грошей на те, аби здійснити спільну мрію. Вони навіть познайомилися у Чехії, коли там працювали на заводі.
Тож тепер їхня Анжела мала найкращі від усіх іграшки, найвишуканішу одежу, наймодніший телефон. Дівчина мало з ким товаришувала і до однолітків ставилася зі зневагою. Так само вона поводилася в університеті. Батьки змусили її закінчити юридичний, аби було кому захищати родинний бізнес. Хоча й захищати його не було від кого, бо на нього ніхто не посягав, але донька з дипломом юриста і не думала працювати. Її не цікавив ні ресторан, ні якісь серйозні заняття взагалі. Більшість свого часу вона проводила у компанії багатих чоловіків і чи не щодня зустрічалася з іншим.
Коли батькові це добряче набридло, він запропонував їй три варіанти, за кого вийти заміж. Усі хлопці були з забезпечених родин, порядні і культурні… але жоден із них Анжелі не подобався.
Врешті-решт батько сам вибрав з них одного, найбільш доброго за характером, бо знав, що будь-хто його норовливій доньці терпіти вибрики не буде. Невдовзі зіграли весілля – і Анжела розпочала нове життя. Із приводу заміжжя вона не дуже засмутилася, стиль життя не надто змінила. Їсти не готувала, не прибирала, для цього найняла стареньку жінку. Потім, коли вона народила Вадима, ця ж бабуся доглядала за ним.
Поява на світ сина усе ж дещо змінила Анжелу. Сина вона любила, на відміну від чоловіка, але вихованням займалася не особливо активно. Хоч із коханцями зустрічалася рідше, але все одно Миколі зраджувала. Найбільше часу проводила з онуком Марія, рідна бабуся. Вона вже була навченою гірким досвідом із Анжелою і дуже хотіла, аби Вадим став чуйною людиною. Хлопчик дійсно ріс повною протилежністю матері.
Якось одного разу Микола прийшов додому трохи раніше. Був голодний, дуже хотів їсти. Але зі спальні доносилися дивні звуки. Відкрив двері і очам своїм не повірив – у ліжку лежала гола Анжела з його найкращим другом. Його ніби облили кип’ятком. Від побаченого чоловік втратив дар мови. Руки трусилися, а слова застрягли у горлі. Він нічого не сказав, просто пішов з дому. А наступного дня повернувся за речами і сказав, що подав на розлучення. Анжела цьому була тільки рада. Вона знала, що матиме більше свободи і більше ховатися з чоловіками їй не доведеться.
Аби Микола не забрав Вадима, вона вигадала історію про те, що він є сином словацького підприємця, який приїжджав в Ужгород у відрядження і нібито вона навіть не знає, де він зараз.
Йшли роки. Як відомо, краса не вічна. Тож кількість шанувальників у Анжели поступово зменшилася. І тоді вона раптом зрозуміла, що найдорожче в її житті – це син. Особливо, коли поховала батьків. Всю свою любов вона намагалася віддавати тільки йому. Богдан уже був дорослим і займався бізнесом дідуся, мав дівчину, з якою планував одружитися. Але не судилося, бо трапилося нещастя.
Якось уночі Анжелі зателефонували і повідомили, що біля Мукачева Богдан потрапив у аварію і загинув на місці.
У той момент життя ніби скінчилося для жінки. Вона не тямила себе від горя. Не могла зрозуміти, за що на її голову звалилося таке лихо. Майже рік вона не хотіла нікого бачити, усамітнилася у будинку і плакала.
Та якось їй прийшло в голову, що якщо вона народить дитину, Вадим обов’язково переродиться у ній. І ця ідея так зайняла її, що вона знову поринула в любощі з чоловіками. Спала з кожним, із ким знайомилась.
І це закінчилось для неї венеричним захворюванням. У відчаї вона не могла знайти лікаря, соромилась навіть шукати його. Розповіла про все сусідці, яку завжди зневажала, а та, на подив, порадила їй дійсно хорошого фахівця.
Йшла на прийом Анжела з опущеними очима і готовністю дотримуватись усіх рекомендацій. Однак як бути далі з бажанням народити дитину – не знала.
І в той момент на її шляху трапився Сергій. Вони познайомилися в її ресторані. Він там вечеряв із друзями. Виявилося, що він в Ужгороді у відрядженні. Анжелі він припав до душі одразу, а коли запросив її на танець, жінка розплакалась і розповіла йому про все своє життя.
Вони почали зустрічатися – два тижні проминули дуже швидко. Анжела вперше не спала з тим, хто їй страшенно подобався, та й Сергій не наполягав, бо знав, що курс лікування ще не скінчився… але він обіцяв за кілька місяців неодмінно повернутись. І повернувся… аби з нею одружитися.
Анжела лежала у лікарняній палаті, а біля неї на ліжечку усміхалося немовля. Це був Богдан. Жінка щиро вірила, що її Вадим тепер житиме для неї і далі. Аж раптом двері палати відчинились – на порозі стояв Сергій із великим букетом троянд.
«Ти зробила мене найщасливішим чоловіком на світі – подарувала мені сина!» – сказав він.
Анжела почувалася дуже щасливою, адже поруч було двоє її коханих людей, і вона нарешті усвідомила усі свої помилки і пообіцяла собі не допускати їх більше ніколи.
Оксана ПРИЙМАК, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
