Чи святкували в давнину закарпатці Halloween і в якому районі найбільше босоркань

[Total: 0    Average: 0/5]

Про це газеті «Неділя Закарпатські новини» є людина, яка професійно знається на магії та закарпатських боросканях – етнограф, дослідник демонології  і народної магії Закарпаття Василь КОРОЛЬ.

  • Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653

Зараз на Хелоуїн в Ужгороді проходить парад нечисті. Чи було щось подібне раніше?

Ні. Не було. Взагалі наряджалися нечистою силою лише на Різдво під час колядування, оскільки вірили, що саме в цей день нечисть не має сили. Загалом якщо протягом року існувала заборона на виклик потойбічних сил, то на Різдво можна було прикликати чорнокнижника, Арідника, гонихмарника, що насилав грозу. Його кликали на вечерю, але він не мав сили прийти. Таким чином людина ніби діставала владу над ним влітку, коли треба було відігнати бурю. Тобто, нечистю в інші дні наші земляки не наряджалися. А зараз це просто рекламна індустрія основою якої є великі об’єми продажів.

Який з районів області вважається найбільш пов’язаним з магією? Де найбільше босоркань і чому?

В горах такі вірування консервуються, люди там більше тримають худобу і більше вірять у містичні речі. Якщо приїхати в таке село і початим говорити з жінкою, яка має худобу, то часто з’ясовується, що від неї і з одного боку від хати живе босорканя, і з іншого, й вони відбирають молоко у її корови. Хоча, звісно, є люди, які займаються подібною практикою і допомагають своїм односельцям, які також у це вірять. Але зараз відбувається все більше комерціалізація таких стосунків.  Колись за магічне лікування було заборонено брати гроші. Вважалося, що таким чином можна перекупити собі хворобу, бо якщо баїля людину навіть не вилікувала, та взяла гроші, то з ними і її хворобу собі купила. Часто не брали грошей та подарунків навіть за шкідницьку магію через те, що вважали, що таким  чином гріх за заподіяну шкоду беруть на себе. Наприклад, у любовній магії, коли любаска хотіла відбити чоловіка від жінки, застосовувалася спеціальна заговорена жаба, якій потрібно було відкусити голову. Тож ворожка це не робила, а давала тій жінці: якщо хотіла, хай відкушує… Тож і гріх залишався на ній, бо формально вона «вбиває» свою суперницю . Зараз же відбувається комерціалізація магії і плату беруть за все, існують навіть прейскуранти на певні види послуг.

Якщо в Києві існує Лиса гора, де збиралися відьми, чи були в нашому краї такі місця сили чи ритуальні?

Подібні місця існують і в нас, про них можна говорити довго і багато. Із ними пов’язують також певних демонічних персонажів, які там збираються, мають свої ігрища. Наприклад, вважали, що повітрулі мають свої городці, де ростуть найкращі в лісі квіти, збираються на пагорбах, які називають Ігровища, Повітрулин верх. Люди боялися зривати квіти їхні, оскільки вважали, що в них є господарка, яка розсердиться і могла щось наробити, скажімо, водити людину. Такі ж місця мали і босоркані. Могли, наприклад, босоркані з одного села збиратися в одному місці, а з іншого – в іншому. Були ж місця, де збиралися босоркані з великих околиць, одним з яких є гора Маковиця, де за народними переказами сходяться 12 хуторів, тобто межі 12 сіл і там збиралися босоркані.

Чи доводилося колись спілкуватися з закарпатськими босорканями, баїлями, з людьми які займаються магією?

Регулярно. Я ходжу на польові етнографічні дослідження, тож роблю це постійно. У 2017 році ми були в експедиції на Рахівщині і там відшукали дев’ять жінок, що займалися магією. Вони розповідали багато цікавого, ми записували від них замовляння, фіксували цікаві речі про обряди. Насправді робота в них досить важка. Передусім – вони, аби діяли їх замовляння  регулярно тримають піст у понеділок, середу, п’ятницю – як мінімум, окремо постять 12 п’ятниць у році, коли п’ють лише воду. Старше покоління за свої знання і допомогу не бере плату, а молоде не хоче цього вчитися. Хоча неписаний кодекс поведінки баїлі  тримається утаємничено. Знання передаються лише на Святий вечір. Та, хто передає знання,  сідає з ученицею на поріг і розповідає їй замовляння, а вона має слухати і запам’ятовувати. Хоча існують винятки, коли баїля хоче передати знання, бо за один день у році багато що зробити не можна. Тоді коли вона лікує, посилає когось за ученицею, аби вона слухала і бачила, як все відбувається. Це називається вчитися на слух, вона ніби підслуховує  замовляння, це робиться для того аби із знаннями не передати і силу, її баїля передає перед тим,  як помирає. Існував і ряд правил – старший міг учити лише молодшого від себе.

Більше – тільки у газеті “Неділя Закарпатські новини”.

zakarpatpost.net

Comments are closed.