Лікар заговорив рану від укусу змії – і наступного дня хлопець був уже вдома
Гадина вп’ялася в тіло і не відпускала. Від переляку сестру ніби паралізувало
- Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
Від укусів змій медицина лікує медикаментами, а один лікар на Воловеччині ще років 30 тому умів заговорювати рани, пише популярна на Закарпатті газети «ПОРАДИ».
У радянські часи лікарю бути відьмаком означало не лише втратити роботу. За народну медицину тоді можна було навіть потрапити за грати. Тому цей чоловік своїм даром не хизувався, навіть приховував його. А щоб завуалювати надприродні здібності, поєднував магічне слово з ліками. Від цього, напевно, ефект був ще сильнішим.
Отже, коли треба було допомогти людині, він це робив блискавично і до нього звозили всіх, хто постраждав від закарпатських гадів. Люди швидко одужували і жодних наслідків зустрічі з плазунами як і не було.
Хоч я і народилася в рік Змії, своєї покровительки побоююся. У дитинстві не раз бачила цих плазунів, бо виросла в гірському селі на Закарпатті. Правда, розходилися з ними завжди «мирно» – я стрімголов тікала, а вони… мабуть, відповзали.
Вужів, мідянок і веретільниць (місцеві чомусь сприймали цих безногих ящірок за змій) – було дуже багато і в лісі, і на ділянці, і біля хати. Якось місцеві хлопчаки заради забави вбили водяного вужа. Дівчачі сльози їм не завадили. А щоб менше обурювалася, замотали мені, 12-річній, плазуна на ногу – той холодний і слизький дотик я пам’ятаю досі. Навіть від згадки тіло покривається мурашками. Як тоді, коли вирішила позагорати біля хати, а біля мене примостився… гад. Коли він приповз, навіть не помітила. Згорнутий в кількох сантиметрах клубок мирно приймав сонячні ванни і навіть не поворухнувся, коли я зірвалася з місця. Мені було дуже страшно, я то червоніла, то блідла. У голові пульсувало, а ноги так заніміли, що кілька секунд від жахіття не могла навіть поворухнутися.
Але найстрашніше відбувалося далі. Набравшись сил, я все ж помчала стрімголов до хати. Забрати покривало, на якому я лежала, пішов брат.
Він плазунів не боявся зовсім, нерідко брав до рук. І поплатився через це. Молода гадюка вкусила його за палець. Гадина вп’ялася в його тіло і не відпускала протягом кількох секунд…
Від переляку мене ніби паралізувало. Я кричала не своїм голосом і вся трусилася.
Брат спочатку не звернув увагу на укус, пішов бігати з іншими хлопчаками. Але поступово йому ставало всі гірше і гірше. Піднялась температура, боліла голова, нудило, починалися якісь марення… через кілька годин його у важкому стані завезли до лікарні у сусіднє село.
Так він і познайомився з цим лікарем, який заговорював укуси. Я не знаю, як звали цього цілителя, але він зробив справжнє диво! Щось пошептав біля брата і поставив йому крапельницю.
Уже за кілька хвилин хлопцеві стало краще, а наступного дня він був уже вдома.
Кажуть, що в Карпатах досі є мольфари, які вміють спілкуватися зі зміями, що вони слухають їх і приповзають, коли треба. На жаль, жодного з них я ніколи не бачила, але точно знаю, що це правда, адже сама на прикладі брата переконалася, що укуси змій можна лікувати швидко, ефективно і легко.
Людмила НАЗАРОВА, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
