Закарпатська баба дідові: Колись ся родив, тобі перерізали пуповину, а дале ще пару раз уточнили нащот горла
Прийшла баба Анця додому, дає дідові таблетку від похмілля і каже:
- Більше актуальних новин читай у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
«На, алкоголіку нещасний! Лем перед тим, як приняти есе лікарство, іди попозерай на ся у дзеркало, якийись страшний, як у тя очи попухли, такі, ги моя гузиця. Ото я кой каждий раз паланчінти печу, та перша з них уходит ги твуй писок!»
«А може ще із дзеркалом заговорити і уповісти: «Світ муй, дзеркало, скажи і всю правду покажи, я на сюй землі май файний, май шіковний, ідеальний?»
«Нєт, ти уд нього просто зазвідай: «Розкажи мені, трюмо, правда, я якоє чомо?»
«Анцьо! Ти би ліпше посочувствовала. Кой тебе голова болит, до тебе даже говорити не мож, а кой мене – та мож іще й унижати. А вобще я тя слабо чую… мені штось вуха заклало, даже не чую нормально, як пержу».
«Я ти на тому поможу, не переживай. Бери пасулі, свіжа, лем три дни тому варилам!»
«І што… я уд ниї чути май добре начну?»
«Нєт, чути ти май добре начнеш, кой пити перестанеш, а уд пасулі просто май голосно пердіти будеш – і точно учуєш!»
«Знаєш, даже муй отиць уходив уд мамки до любаски май людяно, як ти уд отвєту на мої питання. Де моя таблєтка? Чи ти просто так на вулицю виходила, оби із сусідками попліткувати і в аптеці не булась вобще?»
«Булам і купилам. Но бульше не пуйду! Кулько мож ся напивати. Даже кой простивись, горячка в тя впала лем до 39 градусу… і ото лем завто, што цілий динь не пивись самогонку! А так каждий раз у тя тулько, як у паленки – 40… і безпросвітно! Вобще ти ми нагадуєш мого діда… ун раз приходив на мої дні народження, много говорив… дале просто приходив і мовчав… а дале його вобще не стало. Так і тебе!»
«Як мене? Я пив, а ти п’яна! Я живий, слава Богу!» – розсердився дід.
«Пак фактично живий, но на самому ділі тебе не существує уже 39 году! Ні коло хижі нич не чиниш, ні у постели. Ти натулько тупий, што цьицьку уд яйишниці удрізнити не можеш. І там, і там привижат ти ся волося… Хіба што із твойої лисини. А вчора ти пучас мовчав, а дале уповів: «Перебач… ото мислі вслух». Колись ся родив, тобі перерізали пуповину, а дале ще пару раз уточнили нащот горла… Могли там хоть надріз учинити, оби ся тепер із нього палинка уливала, кой ї хочеш упити!»
«Но, Анцьо, есе вже вобще неуваженіє до мене! Ти на себе позерай! Такась товста, в черевови у тя би ся умистив даже Трамп устоя!»
«Добре, што не десь у другому місті! А ти хоть знаєш, чим ся твоя голова уд ковбаски отлічає? Там хоть колись буває волося! Но не біда, нинішня медицина творит чудеса. Мож ти пересадити на голову волося з гузиці! А вобще ти ми так уже надоїв, як попопи кадило. Так што бери си таблєтку, пий та іди спати!» – сердито простягнула стара дідові пакетик і пішла доїти корову.
Повний текст читайте тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини».
