Любителька екстриму спить у наметах, звисаючих зі скель
Більшість людей, опинившись на великій висоті, можуть відчути страх або легке запаморочення, але це не стосується Фібі Сміт із Сноудонії (Уельс), яка любить спати в палатках, підвішених високо над землею.
- Більше актуальних новин читай у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
Пристрасть 35-річної жінки до екстремального кемпінгу почалася в 2006 році після ночі проведеної під зірками в австралійському Улуру. З тих пір вона почала шукати дивовижні місця для сну над прірвою по всьому світі – в Канаді, Арктиці, Новій Зеландії та Америці.
Фібі каже: «Ми спимо третину свого життя. І ми можемо зробити цю третину не менш захоплюючою, ніж те, що ми робимо під час нашого неспання.
Перед тим як вперше спробувати поспати на висоті, я прочитала путівник, який застерігав від багатьох речей, які можуть мене вбити. Але я провела найнеймовірнішу ніч, слухаючи, як скриплять гілки дерев, дує бриз і гукають сови, і ні трішечки не злякалася. Це було прекрасно, я відчувала близкість з природою. Після цього в мене з’явилося бажання знайти більше місць для ночівлі на свіжому повітрі. Я стала залежною і ніколи не думала відступитися».
Їй доводилося ночувати і на верхівці 30-метрового кедрового дерева, і під дахом стадіону, і над крутим схилом 100-метровій скелі. Мабуть, найсміливішою витівкою було проведення ночі на льодовику в Свальбарді – на території, де живуть полярні ведмеді. Вона згадує: «Мене розбудив рохкаючий звух. Я вже майже схопилася за пістолет, щоб захищатися від хижої тварини, але це, виявилось, був храп провідника».
Фібі наполягає, що її пригоди є безпечними, оскільки вона дуже добре підготовлена.
Вона каже: «Я відчуваю себе в абсолютній безпеці. Щоб впасти, треба, аби усі чотири мотузки одночасно розірвалися. І звісно, вирушаючи в такий похід, треба мати гарні навики скелелазання та поводження з мотузками». 70-річний батько Фібі був спочатку скептично налаштований щодо захоплень доньки, але після того, як одного разу вона взяла його із собою, він змінив свою думку.
Дослідниця сподівається, що її екстремальне захоплення надихне інших. Також вона прагне розвіяти стереотип, що всі дослідники є суровими бородатими чоловіками.
Також вона займається збором коштів для благодійного фонду допомоги безпритульним. Вона сказала: «Кожен із нас знаходиться на відстані двох неотриманих зарплат від того, щоб стати бездомним. Ми всі маємо право на сон в теплі і безпеці».
