Чи знаєте ви, яким був у 1929 році в Ужгороді найдовший автобусний рейс
Тетяна Літераті розповіла про те, де ужгородці найчастіше ламали руки-ноги, коли запустили перший міський автобус, чому за добу до виборів не продавали алкоголь
- Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
Вона знає про Ужгород якщо не все, то дуже багато. Кожна її розповідь – ціла епоха в житті міста. Вона описує наукові речі простими словами, тому її дослідження цікаві і доступні кожному.
У вас є ціле дослідження про «кочі-мештера» Шандора Мигалича. Що вам відомо взагалі про транспорт ужгородців.
«Кочії» були в нас нормальним явищем ще навіть в перші радянські роки. Мені розказували, що взимку в 50-х роках на вулицях ще можна було побачити великі сани, запряжені кіньми. Тепер таке звучить дивно, але тоді це не було чимось особливим. А от про перші машини, коли пишу матеріали, мені часто люди розказують: «У мого діда була перша машина в Ужгороді». І таких перших машин уже я нарахувала десяток у різних власників. Тут мова йде про 30-ті роки… Але я точно знаю, бо знаходила в архіві, що на той час на території краю було вже близько 400 машин. Загалом в Ужгороді було дійсно досить багато машин, у тому числі – вантажних, службових. Була й поливальна, яка щоранку поливала вулиці. На неї дуже скаржилися ужгородці і в газетах писали, що коли вона проїде, обов’язково оббризкає всіх перехожих, розжене на них пилюку і потім всі штани в людей брудні, в болоті та ще й мокрі. Загалом скаржитися на роботу міської управи і міських служб в Ужгороді любили завжди. Скажімо, дерева не так обрізали, будівлі не так будували, сміття не так забирали. Я дуже люблю читати старі газети і таке мені не раз потрапляло на очі.
А от першими таксі в місті були як машини, так і брички. Машини стояли перед пасажем, перед готелем «Корона», а брички біля лялькового театру. Звідти запустили і перший автобус. Він з’єднував цю площу із залізничним вокзалом, який, як тоді вважалося, знаходився дуже далеко, за межами міста. Ті, хто приїжджав в Ужгород залізницею, могли на автобусі або на таксі поїхати в центр міста. Крім того, коли у 1929 році відкрили аеропорт, туди також запустили автобусний рейс. Цей маршрут був найдовшим, він сполучав аеропорт із вокзалом. До речі, в ті часи із Ужгорода до Праги здійснювалися три вильоти на добу. Щоправда, літаки тоді були дуже маленькими, могли вмістити всього сім пасажирів і вони не завжди були заповненими.
