Закарпатська грум-баба рішила закадрити си Тома Круза
Іде баба Анця на автобусну зупинку і зустрічає сусідку.
- Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
«Анцьо! Ти куди ся зобрала так рано?» – питає.
«У Синевир! Іду ся з Томом Крузом знакомити! Кажут, што ун уже і в Кийові, і у Лівові був. Даже на собственому самальоті літав!»
«А біда ти до того Круза! Я думала, што ти ся до нашого губернатора зобрала, просити го, оби нам дорогу в селі учинив!»
«Так я Тома Круза і попрошу! У нього май много гроши! І ун щедрий! Ун на благодійність каждий гуд тисячі долару передає. Што йому єдна дорога! Не хочу йти до сього губернатора. Ун усе якийсись угрюмий, недовольний, тяжко говорит, ги би в рот каміня набрав. Видко, што язик му мішат!»
«Як му язив може мішати?» – не зрозуміла сусідка.
«Пак не тот, што в роті, ти тумане! А руський! Ще ся по-нашому нормально не навчив. До Москалям ходила, а до сього не хочу. Москаль по-закарпатськи шпрехав доста добре. Даже ся по-мадярськи брав говорити. А тепер, кажут, у Чернівцях на квадрациклі ся возит. Не думаю, што бідує, у нього точно пінзія не така, як у мене!»
«Пак ото точно! Но йди, до кого хочеш, ти в нас грум-баба, ти гроші на дорогу точно уб’єш. Чи у тебе до Тому Круза якоєсь другоє діло є?»
Баба Анця не хотіла сусідці зізнаватися, для чого насправді вона шукає актора, знала, що та рознесе по всьому селу, бо дуже велика пліткарка, тому відповіла, що хоче з ним про кіно поговорити.
«Про якоє ще кіно? – не зрозуміла сусідка. – «Ти што, позирала «Місію нездійсненну»?
«Я много што позерала, – відповіла стара. – Я не про знятоє говорити хочу. А про ото, де у нас іще знімати мож. Хочу му дешто предложити!»
«Хіба што себе!» – єхидно усміхнулася знайома старої.
«Но знаєш, Маріко! Можу і себе! У мене ще цьицьки, як дині молоді, а в тебе, як помотки іспользовані… У мене гузиця, як ціла палачінтовка читава, а в тебе лем, як кружка для кави… Так што я му дійсно маю што предложити!» – образилася баба.
«Йой, Анцьо, хоть не кажи! У тебе на одну цьицьку мож лягти, а другов закритися, а на гузиці ти, аж ся зогнеш, там мож гостину на 12 чоловік учинити… Айбо ліпше не треба, бо як пернеш, та люди і в американськуй клініці не удкачают… так што йди си з Богом, а я ся ліпше буду своїми ділами занімати!»
Повний текст читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини».
