Мирка вийшла на вулицю і зникла. Іван знайшов її аж через три роки
Та зустріч перевернула все його життя
Вона була дуже неспокійною… усе намагалася зробити швидко, не ходила, а бігала по квартирі, їла так, ніби в неї хтось намагався відібрати обід, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
- Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
Але Іван її все одно любив, вона була його єдиною подругою. Після втрати батьків 45-річний чоловік залишився сам у великій трикімнатній квартирі. Більшість часу був зайнятий роботою, працював автомеханіком, але коли увечері повертався додому, ставало нестримно сумно. Йому дуже хотілося бачити поруч із собою хоч якусь живу істоту.
Раніше в нього була дружина і навіть син. Але Каріна поїхала на заробітки в Італію і знайшла собі якогось сеньйора. Згодом приїхала, подала на розлучення і забрала маленького Данила. Більше від неї не було жодної звістки, а створювати нову родину Іванові більше не хотілося.
А якось увечері він почув біля під’їзду дивні звуки. Думав, що плаче дитина, вибіг подивитись. То було кошеня. Чоловікові стало шкода тваринку і він одразу ж забрав її до себе, нагодував, відмив і назвав Миркою.
Кошенятко було дуже прудким, розумним та допитливим. Мирка одразу ж вивчила, що де знаходиться, і вже наступного дня поводилася так, ніби 100 років жила в цій квартирі. Іван купував кішці усе найсмачніше, що лише міг, балував її, вигулював на повідку.
І так пройшло цілих два роки. Свого життя без Мирки він уже навіть не уявляв. Але одного разу, коли до нього прийшла сусідка позичити хліба, кішка вибігла на вулицю. Іван помчав за нею, але не знайшов. Шукав її по всьому місту. Розклеював оголошення. Виставляв її фото в соцмережах, але марно. Аж через півроку пошуків заспокоївся, вирішивши, що напевно її хтось забрав собі і не збирається повертати.
Більше кішок чоловік заводити категорично не хотів. Тепер уже свідомо він купив собі собаку. Спанієль Дікс став новим відданим другом Івана. Собака справді ніколи ні на крок не відходив від господаря. Але все одно забути Мирку не вдавалося.
Одного разу Івану зателефонував колега. Він попросив відремонтувати автомобіль своєї клієнтки, мовляв, вона десь застрягла на дорозі, а він у іншому місті, тож допомогти їй не може. Відмовити товаришу чоловік не мін, тож одразу ж поїхав на виклик.
Надя безпорадно сиділа в салоні і мало не плакала. Іван швидко знайшов причину поломки – і за кілька хвилин машина вже завелася. Надія не знала навіть, як дякувати своєму рятівнику. Гроші в неї Іван чомусь відмовлявся брати. На знак подяки жінка запросила його до себе на каву.
І яким же було здивування Івана, коли увійшовши у квартиру Надії, у коридорі він побачив до болі знайому кішку…
«Мирко!» – мимоволі вирвалося в нього… і кішка кинулася до Івана. Це була справді вона.
Виявляється, тепер її звали Шарлота. Надія рівно три роки тому підібрала її на вулиці ледь живу. Хтось збив її машиною. Поставити на ноги знівечену тваринку було непросто… але Надія була ветеринаром, тож робила все можливе, і їй вдалося. Жінка казала, що дуже полюбила кішку, бо після смерті чоловіка вона стала її єдиною розрадою.
«Степан помер від інсульту, син вчиться в Америці… Я залишилася практично одна. Шарлота наповнила собою всю мою душевну пустку. Вона така лагідна. Мила, часом бешкетує, але я їй все вибачаю», – зізналася Надія.
Іван був вражений. Він виклав новій знайомій історію про те, як Мирка потрапила до нього.
Вони мовчки сиділи за солом і дивилися то один на одного, то на кішку.
«Не бійтеся, я її не заберу, – нарешті сказав чоловік. – Аби не збожеволіти від втрати, я завів собі собаку. Прошу про єдине – дозвольте мені час від часу бачитися з нею».
Надя не заперечувала. Із того часу вони бачилися досить часто. Іноді вона сама брала Мирку-Шарлоту і їхала до Івана. Дік спочатку до кішки в квартирі поставився насторожено, але потім звик і вони навіть бавилися разом із його іграшками, бігали кімнатами і зносили все на своєму шляху.
А Надія та Іван не могли натішитись. Вони обоє розуміли, що їх зближує не лише кішка… між ними спалахувало якесь світле ніжне почуття, яке змушувало серце битися частіше. Їм було добре разом, але вони обоє довго не зважувалися зізнатися в цьому навіть собі. Час від часу вони разом з Шарлотою та Діком їздили на відпочинок за місто, багато гуляли, практично всі вихідні вони не розлучалися.
Нарешті Іван зрозумів, що Надя – саме та жінка, яку він хотів бачити поруч із собою усе своє життя. Він вибачив дружині за все… хоча сумував за сином. Чоловік наважився і зробив Надії пропозицію. Вона погодилась. Тепер вони всі четверо живуть разом і дуже щасливі.
Оксана ПРИЙМАК, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
