Чому щастя не в дітях, не в чоловікові та в сім’ї
Як знайти себе? Як реалізувати приховані здібності? Як стати успішним? Як змінити своє ставлення до подій та людей, які нас оточують? Кожен з нас колись задавав собі такі питання і намагався заглянути вглиб себе. Однак далеко не всім вдавалося розібратись зі своїми бажаннями, позбутися страхів та вийти із зони комфорту задля власного ж блага.
- Читай газету «ЯСНО»! Живи на ЯСНОму боці! Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 76076
Але що робити, якщо хочеться змін, якщо набридло жити по-старому, а самотужки спрямувати думки в потрібне русло не вдається?
Допомогти в такому випадку може коуч, тобто тренер із саморозвитку. Отже сьогодні у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» під час наших «Недільних бесід» разом з Іриною Стецик ми шукали щастя у всіх його проявах та говорили про лінь, мотивацію і внутрішні резерви кожного з нас.
Щастя не може бути пов’язане з кимось
Поняття щастя – дуже відносне. Більшість людей не розуміють взагалі його суті. Хтось каже, що для нього щастя – діти, хтось – що кохана людина, хтось – що улюблена робота. Але цього всього в один момент може не стати. Тож може щастя починати одразу шукати в собі і не переносити його на інших людей та на речі?
Так, я вважаю, що щастя не може бути пов’язане з кимось. Якщо якийсь об’єкт чи суб’єкт – дитину, чоловіка, дім ми наділяємо поняттям «щастя», то в нас автоматично виникає страх втратити це. Тут виходить, що людина і щаслива, і нещасна водночас. Щастя – всередині нас, це є стан, як на мене. Коли людина ним наповнена, вона проживає його в роботі, в стосунках, в благодійній діяльності, в колі родини, або просто через посмішку на вулиці. Тут немає прив’язки, що я буду щасливою тільки тоді, коли в мене є «це». Це – не про щастя, а про залежність.
Законсервований біль не дає рухатися вперед
Із якими питаннями найчастіше звертаються клієнти?
Рідко, коли люди звертаються, коли в них усе добре і вони просто хочуть більшого. Такі люди звикли самі вирішувати все. Частіше приходять, коли потрібно зробити серйозний вибір. Саме тоді йде конфлікт цінностей, людина боїться, що доведеться від чогось відмовитись і потрапляє у коловорот думок, виснажує себе, батарейка енергії ослаблюється і тоді, взагалі, прийняти рішення стає ще важче. У такі моменти люди найчастіше наважуються звернутися за допомогою. Це стосується будь-якого віку.
Також приходять, коли усвідомлюють, що потрапили у якийсь тупик, людина розуміє, що може більше, піти далі, у неї все для того є, але через якусь причину вона топчеться на місці. Тоді приходять, аби розширити бачення і зрозуміти і як почати рухатися далі.
Приходять також із особистими питаннями, але все ж теми стосунків і почуттів більше до психолога чи психотерапевта. Хоча лайф-коучинг дуже близький з психологією. Приходять, скажімо, з питанням про гроші, а корінь всього у проблемі в сім’ї. Буває, що я спрямовую людей до психотерапевта, коли бачу травму, коли людина щось пережила, законсервувавала в собі і носить, їй потрібно звільнитися від цього.
Молодь – найбільш енергійні і відкриті люди
Ви працюєте з підлітками. Що найбільше непокоїть їх?
Я дуже люблю підлітків, вони дуже щирі, відкриті, розумні і з ними дуже легко працювати. Підлітки налаштовані на успіх, хочуть вирішити свої питання, у них багато енергії. Найбільше їх хвилює питання вибору професії, бо це – перший такого роду серйозний вибір і вони ставляться до цього відповідально. Звісно, коли питання заходить про професію, проявляються риси характеру. За допомогою коучингу підліток краще починає розуміти себе і виявляє менше емоцій, менше порівнює себе з іншими і більше включає структурне мислення, думає, як щось виправити.
Якщо ви почули тривожний дзвіночок
Як людині зрозуміти, що пора звернутися за допомогою? Як усвідомити, що все, ось на цьому етапі вона не впорається сама?
Якщо зі сторони люди говорять, що треба йти до коуча чи психолога, це – вже сигнал того, що потрібна допомога. Але людина насправді сама все розуміє, тільки через якісь причини не наважується зробити такий крок.
Якщо ви помічаєте, що хтось із близьких чи знайомих відчуває такий спад сил, що вже нічого не хоче – ні жити, ні бути здоровим, це – вже тривожний сигнал, що конче потрібна допомога як близьких так і професіоналів. До цього потрібно людину підвести, або й відвести. Бо коли вона виснажена, вона вже навіть не прагне покращити стан, у неї недостатньо своїх сил навіть захотіти щось змінити.
Свої проблеми людина може вирішити тільки сама
Чи бувають такі клієнти, які приходять і думають, що коуч вирішить їхні проблеми?
Звісно. Клієнт зазвичай думає, що коуч, психолог, лікар вирішить його проблеми. Але він зіштовхується з тим, що ніхто за нього самого не може зробити необхідні дії. Приходить пацієнт до лікаря і той радить дієту. Але лікар не може дотримуватися дієти замість пацієнта, це змушений робити сам пацієнт. Приходить людина у тренажерний зал. Але тренер не може накачати прес за клієнта. Так само коуч чи психолог не можуть зробити ту роботу, яку має зробити сама людина. Вони можуть допомогти, підтримати, показати, повернути її увагу в потрібний бік, вірити в неї, що вона впорається… але все ж кожен повинен робити сам необхідні дії. Людина або готова до змін, або ні.
Духовний ріст, як і фізичний, прискорити не можна
Скільки треба приблизно сеансів, аби виправити ситуацію?
Коли ходять роками, це – несамостійність. Людина сама не вміє давати собі раду. У коучингу протилежна задача. Я як Коуч, спонукаю клієнта до самостійності , а самостійність веде до впевненості у своїх силах. Клієнт приходить із запитом і піднімає для себе якусь тему і йому на коуч-сесії приходить розуміння. Він з цим іде. Але треба час, аби це розуміння проявилося в житті. Якщо відчуває новий етап, нову сходинку, приходить знову. А якщо клієнт приходить із тією ж самою ситуацією знову і знову, значить він не виконує свою роботу, просто прийшов, поговорив і пішов. Тому я не назначаю сеанси. Нехай людина сама на себе бере відповідальність і обирає темп, у якому рухатися. Я не можу знати, скельки часу клієнту потрібно для розуміння. Є теми, які вирішуються легко і швидко, людина прийшла, розслабилася і прийшла відповідь, а є, що навпаки туго. Так само, як фізичний ріст, духовний прискорити не можна, можна собі просто допомогти проходити легше, маючи підтримку.
Із зони комфорту виходити не хочеться
Як мотивувати себе до внутрішніх змін?
Вважаю, що перше, що нас мотивує до внутрішніх змін – це незадоволеність: собою, тим становищем, у якому людина знаходиться. Бо коли в неї все добре, вона насолоджується, їй не потрібна мотивація. Енергія її переповняє і людина хоче діяти. Стимулом для змін є дискомфорт. Тоді людина починає хотіти змінити ситуацію. Просто одні обирають спосіб через страх, а інші, більш зрілі, розуміють, що не потрібно себе страхом мотивувати, а краще через задоволення. «Я це хочу!», «І я хочу вміти так!», «Це мені дасть такі бонуси в житті і переваги!» і «Я готовий робити необхідні дії заради цього!», – ось що потрібно собі говорити. Цей спосіб важчий, бо з комфорту важче вийти. Але коли людина усвідомлює, заради чого діє, все проходитиме легше.
Усе, що з нами відбувається, стається заради чогось більшого
Людині складно змінюватися. Зміни повинні приносити задоволення, або має бути важко, болісно і через опір?
Процес змін взагалі відбувається по-різному. Для мене це схоже на якийсь грандіозний проект. Піраміди легко будувалися? Думаю, що ні. Або Ейфелева вежа? До всього потрібно докласти багато зусиль, старань, енергії, проте в кінцевому результаті вийде натхненний витвір, який справляє враження. Зміни в людині відбуваються непросто, але потім, коли пройдено шлях, коли людина оглянеться і побачить пророблену роботу, це додає сил, впевненості і натхнення далі діяти і жити. Людина знає, що вона може рухатися далі. Людина змінюється у будь-якому разі, хоч вона хоче, хоч ні. Вона мусить це робити, якщо хоче вижити. Проте, цей процес можна полегшити, зробити його більш цікавим, або ускладнити і зробити більш важким. І ще важливо, як вона до цього ставиться – чи як до уроків, як до можливості вчитися і стати краще, або дивитись на це, як на кару, поринути у почуття провини, нікчемності і варитися в цьому. Варто пам’ятати, що все відбувається заради чогось більшого.
Що варто почитати
Зараз можна купити багато літератури з саморозвитку. Що порадите почитати закарпатцям?
Можу порадити таке, щоб краще себе розуміти, бо коли людина себе краще розуміє, приймає себе, менше конфліктує з собою. Наприклад, «Гормони щастя» Лоретти Бройнінг і Келлі Макгонігал «Сила волі». Це – більш практичні книги, які з одного боку пояснюють нашу природу, як ми функціонуємо, як біологічний вид, але все описано в дуже простій і доступній формі, а з іншого – у них є практичні рекомендації про те, як нарощувати нові звички. Перша книжка більш про негативні звички, залежності, а друга – про силу волі і самоконтроль, як побачити свої слабинки і як давати собі раду в гармонійний спосіб. Я, наприклад, не приймаю поняття «побороти свій страх». Для мене боротьба з собою – це про невроз. Краще позбуватися страхів чи слабкостей через розуміння себе, прийняття себе, через усвідомлення, що людина хоче і що вибирає. А ще краще трансформувати страх і напругу у впевненість і спокій. Чого всім нам бажаю.
Спасибі за розмову! Щастя вам і успіхів у всіх справах!
Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
