Карантин у Данії: держава людей не залякує, транспорт їздить, масок не носять
Спецагентка газети «ЯСНО» із королівства Данії, яка зараз знаходиться у Скандинавії, ексклюзивно розповіла нашим читачам про те, як там проходив карантин у них, аби кожен зміг сам порівняти як це було в Україні, на Закарпатті і як у Данії.
Карантин по-датськи
- Серденько, читай газету «ЯСНО»!
Сьогодні в Данії відкривають ресторани, причому не тільки тераси – заклади відновлюють роботу в звичайному «докарантинному» форматі. Відкриваються також магазини і кафе, весь сектор роздрібної торгівлі, включаючи великі торгові центри. Повертаються в школи учні старших класів. До того, на першому етапі виходу з карантину (15 квітня), Данія відкрила дитячі садки і початкові школи. З 20 квітня відновили роботу перукарні, салони краси, автошколи. Міський транспорт не закривали. Протягом всього періоду карантину можна було спокійно переміщатися всередині країни, їздити на автобусах і поїздах в інші міста.
Побачити на вулиці Копенгагена людину в масці – швидше виняток, ніж правило, причому з моменту початку карантину. Ніхто не зобов’язував носити маски навіть в продуктових магазинах (і, до речі, мало хто їх носив). При цьому рукавички і антисептики були і є скрізь. Ніяких заборон на прогулянки на природі, в міських парках, скверах, набережних. Що важливо, з самого початку карантину ніхто нікого не залякував. При цьому проводилася роз’яснювальна робота, розповідали про результати досліджень. І заходи приймалися відповідні. Так, досить швидко з’ясували, що вірус передається в основному при дуже близькому і тривалому контакті. Тому особливого сенсу носити маски на вулицях не було і до цього ніхто не зобов’язував. Так само не було сенсу закривати парки і скасовувати роботу громадського транспорту. Оскільки більшість установ закрилося, автобуси, поїзди і вагони метро були напівпорожніми. Трохи змінився графік руху транспорту – їздити почав із більшими інтервалами. Тобто, зважений розумний підхід. І, що найважливіше – повага до людей.
Думаєте, тому що датчани більш свідомі? Я б не сказала. Сиділи у «норках» і боялися на початковому етапі карантину, перші два тижні. Потім все частіше можна було побачити кількох матусь, які гуляють з великою компанією дітей. Опісля на вихідних почали збиратися на сімейні барбекю: ми живемо в передмісті Копенгагена і у багатьох у дворі мангали.
Чому до українців настільки зневажливе ставлення? Чому головний санітарний лікар країни без тіні збентеження може спокійно заявити, що парки і сквери на період карантину закривали не тому що через них можна було реально підхопити вірус, а для психологічного впливу, щоб побільше залякати народ?
Невже після цього народ буде продовжувати вірити в доцільність карантинних заходів? Що далі: дозвіл МЗС на виїзд з країни? До речі, це вже, схоже, – вирішене питання. Фішка в тому, що якщо позбавити людину її прав і свободи «в один день», рівень болю буде різкий і нестерпний. Багато б не витримали. Але якщо це робити плавно, день у день, зменшуючи потихеньку тут і там, процес може пройти непомітно. До того, що відбувається, можна ставитися як завгодно. Але важливо розуміти, що відбувається і називати речі своїми іменами. Щоб приймати особисто для себе зважені і усвідомлені рішення.
© Tatiana Gromova Godard
Більше ексклюзивних новин читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост