За те, що прив’язав і покинув собаку у лісі – 15 років в’язниці
Розкладені трупи домашніх тварин та курей у лісах та в річках, гнилі та смердючі нутрощі свиней у воді, набубнявілі тільця втоплених людськими руками кошенят та цуценят, дорослі безпородні, а іноді навіть елітних порід пси, вивезені бездушними господарями-мучителями за місто або залишені десь посеред лісу на голодну і вірну смерть, отруєні сусідські коти, закатовані собаки…
На жаль, в Україні за таке досі не карають. Навіть живодерів, проти яких зоозахисниками зібрано беззаперечні докази провини, суди відпускають на волю, а за їхнє звірство іноді (але дуже рідко) присуджуються мізерні, просто смішні штрафи. А скількох українців покарали за собачі екскременти у міських парках та скверах, на спортивних майданчиках та на людних вулицях? Жодного! У скількох власників, що катують своїх улюбленців, їх вилучили? По всій Україні таких випадків за роки одиниці!- пише газета «ЯСНО».
При цьому ми тягнемось до Європи, хочемо жити, як вони… і нести таку ж відповідальність, як європейці. Парадокс… але чому ж нас тоді влаштовує повна безкарність у державі? Чому ніхто не боїться, що за ганебні жорстокі вчинки, які суперечать людській моралі, доведеться постати перед справедливим і суворим судом та навіть потрапити за ґрати? Так, безкарність породжує безвідповідальне ставлення до тварин. Це можна викоренити тільки високими штрафами та реальними тюремними строками… інакше проблему не вирішити.
Ось, наприклад, днями у Німеччині до 15 років позбавлення волі засудили власника дворічного малінуа Жуля.
Пес сидів прив’язаним до дерева на мотузці і дивився вперед сумними, сповненими болю очима. Господарю енергійний і відданий Жуль набрид, тож він вирішив позбутись його й залишив свого хвостатого друга у лісі біля Кельну. На щастя, тварину виявили випадкові люди, відв’язали і хотіли відправити до тимчасового притулку, але собака втік додому. Та за ним простежили – і Жуль вивів людей прямо до будинку свого бездушного власника, який без жодного докору сумління залишив тварину на вірну смерть, а коли його запитали, навіщо він це зробив, вигнав людей із подвір’я, мовляв, не їхня справа. Але в Німеччині випадкові свідки не обмежуються байдужим спогляданням злочину і завжди готові пожертвувати вільним часом заради того, щоб вивести правопорушника на чисту воду. І ці люди вирішили відстежити, що ж буде з малінуа далі, адже вони знали, що коли ґазда вирішив позбутися пса раз, він це зробить і вдруге. Так і сталося. Через кілька годин чолов’яга знову потягнув Жуля до лісу на тій же мотузці і прив’язав до того ж дерева, що і вперше. Та повернутись додому він не зміг, бо на нього вже чатували зоозахисники і поліція. Повний текст ти можеш прочитати тільки у газеті ЯСНО. Купи газету у кіоску, або передплати на своїй пошті. Індекс 76076. ЗакарпатПост
