Закарпатська психологиня розповіла, чому хвальки насправді не ті, за кого себе видають

Що думають про хвальбу ті, хто допомагає людям позбутися вад, страхів та комплексів? Про це газеті «ЯСНО» розповіла психолог Руслана Тимко.

«Хвальків часто вважають невихованими і неприємними. Хвальковитість більшість людей дратує. І все  ж хвальки, які прагнуть лише уваги інших та схвалення своїх дій, продовжують нахвалювати себе. Як це пояснити?

Почнемо з безбідного. Ті, хто любить вихвалятися, часто кажуть, що так їх навчили батьки і в їхніх родинах також усі хваляться. І це правда. Бо якщо дитину навчать скромності, вона дуже рідко коли стане вискочкою і хвальком. Але чому хвальковитість передається з покоління в покоління? Як правило, така традиція є в незабезпечених родинах, де будь-який мізерний успіх може здатися галактичним досягненням. Наприклад, син, що багато років був безробітним, влаштувався працювати водієм якогось впливового підприємця. При цьому хвалиться не мати того підприємця, який має багато грошей, а мати водія. Зазначу, що усі професії гідні поваги і потрібні, справа у ставленні до досягнень, а не в самій роботі. Людина схильна проявляти свою індивідуальність перед іншими, кажучи про свої здобутки й досягнення, чекаючи від оточуючих уваги і схвалення, щоб відчути себе важливим і унікальним. В цьому немає нічого поганого, але якщо серйозно – це нормально, коли робить це дитина, а не доросла людина. У зрілому віці подібна поведінка в кращому випадку може створити несерйозне враження про того, хто вихваляє себе, а в гіршому – викличе заздрість і неприязнь.

Тому тепер про головне. Хвастощі є проявом гордині і невпевненості в собі одночасно. Повний текст ти можеш прочитати тільки у газеті ЯСНО. Купи газету у кіоску, або передплати на своїй пошті. Індекс 76076. ЗакарпатПост