Закарпатський школяр не виходив з кімнати і приймав душ лише тоді, коли до нього мали прийти друзі
Та найцікавіше, що після переходу на дистанційну освіту, багато хто з дітей навіть перестав виконувати домашні завдання. Марк – також, пише газета «ЯСНО».
Він добре справлявся з тестами і пояснив матері, що не потрібно робити ніяких додаткових завдань. Юліана сама декілька разів робила за нього домашні завдання. Він сказав, що не може, але насправді не хотів. Нарешті жінка вирішила проконсультуватися зі шкільним психологом. Вона почула, що для деяких людей будинок – це місце для сну та їжі, а не для роботи. Таким людям важко переключитися на необхідність інтелектуальних зусиль у власній спальні чи вітальні. Юліана трохи заспокоїлась, але потім хлопець перестав давати прати одежу та переодягатись. Він міг ходити так само і протягом п’яти днів. Він приймав душ лише тоді, коли до нього мали прийти друзі.
– Мене це налякало більше, ніж уроки, бо в минулому були з цим проблеми. Ситуація нормалізувалася лише після того, як я повернулася на роботу на початку червня. Тоді я зрозуміла, що Марк подумки не може впоратися з новою ситуацією, хоча ніколи не говорив про це. Я думаю, що мова йшла не про страх перед інфекцією, а про те, щоб перевернути його життя догори ногами, – каже Юліана.
Знайомі втішають жінку і кажуть, що в сина такий вік, потім усе мине. У її колеги дочка на рік молодша, вона теж останнім часом не виходить, тож, мабуть, це не така незвична ситуація?
– Небажання підлітків виходити не є результатом того, що ми називаємо «сидіти вдома». Час пандемії та примусового закриття в чотирьох стінах значно збільшив кількість людей, залежних від мережі. Це стосується не лише підлітків, а й літніх і дорослих людей. Навіщо виходити на вулицю, якщо складається враження, що всі ваші потреби задовольняються через екран вашого мобільного телефону та комп’ютера? – наголошує Олександра Петровська. Продовження у наступному номері газети «ЯСНО» Повний текст читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост
