Карпатський Барс, але не сніжний. Чим унікальна полонина Руна

Продовження. Початок – тут.

Цікаво, але багатьом любителям сходжень на Руні хочеться побачити не природні красоти, а саме ці майже зруйновані приміщення військового об’єкту. Колись він був секретним, як і більшість подібних споруд у імперії зла, тож інтерес до нього підкріплений масою вигаданих історій та домислів. Далеко не все з цього всього правда, але, як кажуть, диму без вогню не буває. А правда, як завжди, десь посередині. Велетенські приміщення схожі на гаражі.  Від бункерів нині зісталися лише стіни. Шкода, що така велетенська споруда руйнується. Адже там можна б зробити чудовий відпочинковий комплекс. Якби ще встановити кілька гірськолижних витягів – для туристів був би справжній рай, пише газета «ЯСНО».

А ось що каже про цю загадкову будівлю ужгородський мандрівник Юрій Ломакін:

«Військовий об’єкт на вершині Рівної працював у супрязі з іншими аналогічними вузлами, розташованими на певній відстані один від одного, – наголошує він. –  До прикладу, з Руни військовослужбовці організовували зв’язок з центральною групою військ та групою радянських військ в Німеччині. Аналогічні військові частини на Одещині та в Білорусі передавали секретну інформацію на південну та північну групи військ, відповідно.

Військові об’єкти, подібні до «Барсу», унікальні за своєю природою, незважаючи на те, що перспектива розвитку технологій та техніки, вже тоді передбачали їх надзвичайно швидке моральне старіння. Багатоступенева система захисту цього об’єкту конструювалася таким чином, що військовослужбовці у бункерах могли захиститися від ядерного вибуху та хімічної атаки. Система службових та технічних приміщень занурювалися під землю на три поверхи.

Найдосконаліші технічні засоби та найзагадковіші військові об’єкти в уяві людей завжди розташовувалися під землею. Секретні частини обслуговували таємничі люди у погонах – розговорити їх у житті або щось дізнатися з їх побуту – було неможливо. Військова частина на Руні – не виняток. Продовження – завтра на ЗакарпатПост. Повний текст читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост