На Закарпатті є водоспад, що народжує в серцях любов

Продовження. Початок тут.

Слухаючи розповіді старожилів про купання герцогині у Даворі, місцеві дівчата і самі почали занурюватись у крижану воду. Причин для цього було декілька. Врода-вродою, її ж на хліб не намастиш, молодицям хотілося заміж. А історія про всепереможну силу кохання Франца Фердинанда до Софії переказували в кожному куточку тодішньої великої імперії. Ця пара справді пройшла через багато перепон і навіть померла (щоправда, трагічно) у один день. Отже, дівчата вірили ще й у те, що коли скупатись у водоспаді опівночі, у життя прийде справжня любов, пише газета «ЯСНО».

Додавала їм впевненості і місцева легенда.

Жила у Лумшорах одна дівка-сирота. Бідувала неймовірно. Батьки померли, коли їй було 12 років. Була дуже роботящою і гарною, але без копійки за душею. Та ще й горда була, ніби жила не в крихітній халупі, а у великому палаці. Місцеві хлопці сватались до неї, та вона нікого не впускала у серце. Якось посеред ночі пішла вона купатись у Давір. А тоді саме йшла перша світова війна. І побачив її якийсь солдат. Під сяйвом повного місяця вона здалась йому просто богинею, і він закохався у незнайомку та сховав її одяг. Вийшла Марія з води, а одягнутись немає у що. Добре, що темно було, так вона гола і втекла додому, а хлопчина – слідом за нею. Вистежив, де живе. Вразило його, що дівка не розгубилась. Наступного дня прийшов знайомитись і свататись. Виявилося, що він багатій із Праги. Уже через місяць забрав Марію з собою і одружився з нею. Дуже заздрили Марійці інші красуні, адже кажуть, жила вона у Чехії заможно і щасливо.

От і купаються з того часу закарпатські молодиці у Даворі, аби знайти справжню чисту і вічну любов. Повний текст читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост