Як в радянські часи закарпатці Новий рік зустрічали: гонитва за дефіцитом, черга за тортами та сервелат в подарунок
Так, друзі – сьогодні буде пост з декількома цікавими фотознімками радянських черг і невелика розповідь про те, як в СРСР народ ганявся перед Новим роком за дефіцитом. Зараз в це важко повірити, але всі складові радянського новорічного столу доводилося “діставати” мало не за кілька місяців до свята.
До того ж йдеться про досить банальні інгридієнти – зелений горошок, консервовану кукурудзу, консервовані краби (пізніше – крабові палички), сирокопчену ковбасу та інше подібне, що в наші дні в будь-якій кількості можна купити навіть в самому зубожілому магазині. І ще один важливий момент – радянська “планова” торгівля не могла забезпечити населення необхідною кількістю навіть таких простих продуктів. Тобто той факт, що ви відстояли чергу – далеко не гарантував вам те, що ви обов’язково отримаєте товар на руки – часто він міг закінчиться перед самим носом, і тоді ви йшли з магазину з порожніми руками. Отже, в сьогоднішньому пості – кілька фотографій радянської погоні за дефіцитом, пише mirovich.media
Черга за тортами, знімок вісімдесятих років. Як правило, хороші господині пекли торти самі (наполеон, лимонник, листковий зі сметанним кремом і так далі), але деякі купували торти в магазині. Радянські покупні торти були, як правило, кислотних кольорів (з моторошними яскравими трояндочками) і з неймовірно противним жирним маслянистим кремом, який відчувався на зубах як масло. Ще в ходу були набори тістечок – їх продавали в таких же картонних коробках, а складалися набори з наступних тістечок – “грибочки”, пісочні кошики зі збитим білковим кремом і мармеладка зверху, “картопля” і нарізана кружальцями. На відміну від тортів, набори були цілком придатними і дефіцитними, і купити їх до новорічного столу (додому або в гості) вважалося удачею.
Крім черг в магазинах – ще могли бути черги і на вулиці, найчастіше за якимись фруктами. Така черга, до речі, показана на початку фільму “Іронія долі, або з легким паром” – там народ стоїть за мандаринами, а люди на фото нижче стоять за якимось дрібними яблуками – взимку це теж був дефіцит і рідкість. Взагалі мати на новорічному столі якісь фрукти вважалося рідкісною удачею.
За новорічним дефіцитом стояли також і на ринках – гігантські черги шикувалися за м’ясом (в основному – жирна свинина з салом і шкурою), за курми (коли ті бували, це бувало не так часто), за будь-якими небудь ковбасами або рибою. Фото нижче приголомшливо передає вираз облич і настрій всіх, хто стояв у подібній черзі.
Ще постійно стояли в черзі за сирокопченою ковбасою, яка називалася “сервелат” – радянська сирокопчена ковбаса пахла залізничними шпалами і продавалася ненарізаною, цілими “палицями”. Як правило, в звичайний час сервелат практично неможливо було “дістати”, перед Новим роком його “викидали” на прилавки. Успіхом вважалося урвати 2-3 палки ковбаси – в цьому випадку 1-2 палки можна було віднести кому-небудь в подарунок або виміняти на щось інше дефіцитне. Ось цей знімок всюди підписаний як “черга за ковбасою”.
При різних радянських підприємствах існували так звані “спецмагазини”, де могли отоварюватися співробітники тільки цього підприємства – в такі магазини перед Новим роком часто завозили дефіцитні продукти – наприклад, зелений горошок, консервовану кукурудзу в банках, які-небудь м’ясні консерви або червону зернисту ікру. Отоварюватися в таких магазинах можна було тільки пред’явивши спецперепустку підприємства – на фото зображений саме цей момент, причому покупець показує відразу дві перепустки, щоб придбати товар за себе і за дружину.
А ось покупки чогось за талонами, найімовірніше – чогось типу розливної сметани. Фото кінця 1980-х років. Майонез в СРСР продавали тільки в закритих скляних баночках, і його неможливо було нічим розбавити. А ось розливну сметану розбавляли вельми часто – вона в СРСР була завжди по консистенції як густий кефір.
Ті, хто приходив в магазини пізніше, коли натовп вже розбирав “дефіцит” – найчастіше натикався на порожні полиці. Зазвичай перед Новим роком змітали все.
За промтоварами, які брали в подарунок – теж були черги. Без черги можна було купити тільки якісь радянські емальовані миски, терки і екстракт “хвойний” для ванн, а ось хороше взуття, хороші і недорогі годинники, якісь красиві імпортні хустки та інше подібне – розмітали на подарунки дуже швидко.
Порожні полиці взуттєвого магазину.
Порожні вішалки у відділі одягу в умівермазі
У всій цій історії мене найбільше розчулюють розповіді фанатів СРСР, які називають совок якоюсь там “соціальною державою”. Так він був насправді “асоціальною” державою – ті, хто не встигав або за фізичним станом не міг відстояти довжелезні черги за дефіцтом – змушений був святкувати Новий рік буквально ні з чим…
Напишіть у коментарях, що думаєте з цього приводу!
Ви стояли в новорічних чергах за дефіцитом?
