АНОНС. Чому невістка за карпатки гадячим серцем сина згодувала

Це бабішкеру заводило ще сильніше і вона ще більш репетувала

У Світлани було два сини. Що таке мати дівку – вона поняття не мала. Жила в селі, свято дотримувалась традицій і зважала на все, що про неї говорили люди. А іншим помити кісточки ой як любила… коли ж когось проклинала, хоч вуха затуляй. Її старший Степан  одружився на сироті з сусіднього села. Хоч неохоче, та невістку вона якось прийняла, бо вогонь-дівка була, дуже роботяща. Поступово навіть полюбила її. А от менший Юрко взяв собі дружину з міста, до неї й перебрався. Юля була кралею гарнющою. Доглядала за собою, та й грошенят у родині було вдосталь  – батько мав бізнес, до якого згодом долучилися і вони з Юрієм. Тільки от із свекрухою не було спільної мови та й усе. Намагалася з нею якомога рідше бачитись, але коли чоловік їздив до матері, повертався від неї якимось злющим, накрученим, і дружина не мила йому була, і взагалі весь світ, пише газета ЯСНО.

• Серденько, купи свіжий номер газети ЯСНО •

Вирішила Юля не відпускати його більше одного у село – хай би що там від старої гарпії терпіти не довелось – їхала завжди з ним. Тоді якось на Юрка материні повчання не так сильно діяли. Утім молодій жінці перепадало перцю з маком.

«А моя Юлечка красотуля, хоч за ікону на стіні клади. Нігті довгі, як у ворони, губи нафарбовані, як мальоване яйце, а рученята не з того місця виросли. Дивись, дівко, як Оксана – і корівку подоїть, і собацюру нагодує, і картопельку мені посапає, і вікна помиє, і килими випрати допоможе. А ти? Ні в ліс не візьми, ні в полі не лиши. Раз тебе попросила цибульку посадити, так ти її в землю корінням догори позатикала, іншим разом – курям зерна насипати – так ти від півня, як від самого нечистого тікала, ущипнув він тебе, так не з’їв же, не мозок тобі вищипнув, хоча його там у так у твоїй розфуфиреній голові немає! Попросила води з колодця набрати, так ти відро мало не втопила взагалі. Осліп мій син, чи ти його там гадячим серцем згодувала, що розум взагалі втратив…. От лихо мені з такою непутньою невісткою!» – голосила бабища, намагаючись якомога болісніше ущипнути невістку.

Юля теж за словом у кишеню не лізла, хоч і намагалася стримуватися, та не завжди виходило • Цілу статтю читай у свіжому номері газети ЯСНО Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекси 76076, 76300 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *