Закарпатка розповіла історію одного великого сміттєвого кулька
Ось що з цього приводу написала Оксана Островерх
Історія самотнього ВЕЛИКОГО мусорного (сміттєвого!) кулька
Яка надворі краса, який чудовий 
ранок! Але я вже попрощався 
зі своїм любим ящиком і подвір’ям. Зараз приїдуть дуже сильні хлопці, загрузять в машину і відвезуть мене на кладовище. Хлопці-трудяги дійсно дуже сильні руки й спини мають – цілий день виймають з чорних ящиків тисячі кульків або й просто розбирають їх прямо з величезних куп. Готові силові тренування 
з користю для здоров’я. Вдома мені було добре – щовечора я бачив свою господиню, яка висипала з відра сміття. Правда вона йшла те відро інколи полоскати, але для неї це просто привід порухатися і спалити ще одну калорію 
.
Сумно, чесно кажучи, мені жилося – я ніколи не бачився зі своїми меншими братиками й сестричками – малими кульками. Господиня ніколи їх не купляє. Ще мені дуже жаль, що я так і не відчув смаку й запаху кави, лушпиння та інших еко-відходів – вона їх носить на город. Жадіна!Але тішуся, що я такий великий і дорогий. Хоча, якщо порахувати, десять моїх братиків-сестричок коштують набагато більше, ніж я один. Ще трошки грію свій чорний бік на вулиці – хтозна, скільки буду грітися деінде….
