Акна-Рахів – село, що знико із карти Закарпаття
Допис у соцмережі на своїй сторінці опублікував туризмознавець Федір Шандор.
“ЗникліСелаЗакарпаття – села які вже не існують
Акна-Рахів
Лівобережжя Рахова (Akna Rachovo) добре зафіксоване на кадастрових картах часів Австрійської імперії станом на 1863 рік. Карти правобережжя відсутні й імовірно є втраченими. На картах зафіксовані будівлі того часу, власники будівель і земель, орні землі, сади, сінокоси, пасовища, ріки, потоки, урочища, церква, кладовища. Записи виконані на латиниці і досить добре читаються. Написи урочищ продубльовані на кирилиці.
Akna Rachovo того часу включало в себе лівобережну територію між руслом річки Тиса та водорозділом від ур.Тарниця на межі з Берлебашом (Костилівкою) до земель за р. Біла Тиса в ур. Межиріки до межі з Богданом і Квасами. При цьому двори на схилах в межиріччі Чорної та Білої Тиси на картах спочатку були зафіксовані за Богданом, але потім віднесені до Рахова. Власники дворів часто мали землі ще і за межами вказаних адміністративних границь.
Все лівобережжя Рахова того часу можна розділити на дві частини: верхню та нижню т.н. перію та розміщеними нижче урочищами, які розділені потоком. На правому березі потоку була зведена церква Воздвиження Хреста. Саме від цього потоку починається відлік номерів дворів вниз по течії р.Тиси. На картах також відмічені два кладовища того часу.
Храм Різдва пр. богородиці. 1928.
Церкву спорудили в лівобережній частині Рахова – Акна, вище кам’яної греко-католицької церкви Воздвижения Чесного Хреста. Тесля Микола Дмитрович Брана дав землю під церкву й очолив будівництво. Допомагали йому М. Оринчак і В. Молдавчук.
Будували храм, як розповідають, з 1926 до 1928 p., хоч надходження коштів тривало й надалі, і в 1931 р. громада отримала 2 тисячі корон на будівельні потреби з Югославії від жіночого товариства імені княжни Любиці. Церкву спорудили з кругляків та оббили дошками, посередині бляшаного даху здіймався купол.
Споруда служила людям до 1946 p., коли кам’яну церкву влада віддала православним, а дерев’яна стала непотрібною.
1 жовтня 1960 р. церкву зняли з реєстрації і розібрали. На місці вівтаря закопали хрест, тепер він стоїть на подвір’ї внучки майстра Брани.
Церковні книги, великий дзвін та інші речі перенесли до мурованої церкви. Малий дзвін віддали в село Розтоки”, – зазначено у дописі.
