Мені зрадив коханий із подругою дитинства і кинув вагітною

Що робити, коли зраджує коханий, а дівчина при цьому вагітна? А коли розлучницею стала найкраща подруга? Катя пережила подвійне розчарування. Вона сама народила сина. І хоч із того часу минуло два роки, вона досі не може вибачити ні подругу, ні колишнього хлопця. Дівчина звернулася до газети «ЯСНО» за порадою читачів.

Мені 26 років. У мене є півторарічний син і я більше ніколи ні з ким не хочу будувати стосунків. моє розчарування було дуже глибоким і біль  не вщухає досі.

Андрій старший за мене на два роки. Ми познайомились у спільних друзів. Він мені одразу сподобався: високий, стрункий, із карими очима та неймовірно милий. Він був душею компанії, весь час розповідав смішні історії і вмів кожному підняти настрій. Ми почали зустрічатися. Із ним завжди було цікаво. Через місяць він перебрався жити до мене.  Можливо, я поспішила і швидко впустила його у своє життя. Я живу одна. На 20 років батько купив мені квартиру в Ужгороді. Тоді я тут лише вчилась, але планувала залишитись жити. Потім знайшла роботу і все було просто казково. коли у моєму житті з’явився Андрій, я почувалася найщасливішою на світі. Він був першим і єдиним чоловіком у моєму житті. До нього я ні з ким навіть не цілувалася. але він так переконливо говорив. робив такі гарні компліменти, що я розтанула і зовсім втратила голову.

Жили ми разом більше двох років. Та раптом до Ужгорода перебралася жити і моя подруга дитинства. Я раділа, думала, що це до кращого. Вона переїхала не сама, а зі своїми батьками і весь час мені докоряла, що мені добре, бо я живу одна… Оксана дуже хотіла заміж, аби вирватися з-під батьківської опіки і весь час була в активному пошуку. Вона зустрічалася з багатьма, та стосунки чомусь  тривали з кожним не більше двох тижнів… потім її всі кидали.

Оксана часто бувала у мене і з Андрієм вони були знайомі. Я не помічала між ними нічого дивного і мені б і в голову не могло прийти, що вони закрутять роман за моєю спиною.

Ми з Андрієм збиралися одружитись. Я була вагітною від нього і він ніби й радів цьому, але останнім часом почав кудись вечорами зникати. Одного разу ми посварилися  і він сказав, що нам треба пожити певний час окремо один від одного, щоб перевірити почуття і не наробити дурниць. Це мене дуже образило, адже я була впевненою в тому, що ми завжди будемо разом. Ображено я вибігла з дому і пішла до кафе. Там замовила сік і пішла в туалет, де проплакала десь півгодини. Потім вирішила піти до Оксани, поділитися з нею тривожною новиною. Мені дуже хотілося, аби мене хтось втішив, сказав добре слово. Та коли я подзвонила у дзвінок, виглянула її сама і сказала, що Оксана у мене. Як? Адже мене вже досить довго не було вдома… Я миттю побігла додому і побачила в коридорі взуття подруги. Залетіла у спальню…. і не повірила своїм очам. На моєму ліжку лежали голі Оксана з Андрієм. я не могла говорити, просто впала і знепритомніла. вони в пориві пристрасті мене навіть не помітили. Коли прийшла до тями, зібрала всі сили в кулак, аби не робити скандал. Просто стала на порозі і казала обом, аби вони забиралися і більше ніколи не потрапляли мені на очі. Вони пробували щось казати, переконувати мене у чомусь, але я їх не слухала. Оксана побігла додому, а Андрій зібрав речі і спокійно пішов… Як виявилося згодом – до неї.

Я дуже нервувала і мало не втратила дитину. Провела у лікарні майже місяць. потім одна медсестра мені розповіла свою історію. Її, виявляється, так само вагітну кинув чоловік. Тож вона радила радіти, що це трапилося зараз, а не тоді, коли б ми одружились. Я трохи заспокоїлась, бо зрозуміла, що не одна на світі така… Мене дуже підтримали батьки і навіть після народження сина дуже допомагали з дитиною. А Андрій таки одружився з Оксаною. Але прожили вони разом зовсім недовго – усього три місяці. Чому вони розлучились – не  знаю, бо не спілкуюся з обома… та найгірше, що не можу їм вибачити. Андрій жодного разу не поцікавився, як його син, хоч кілька разів бачив нас у місті, та намагався відвести погляд і втекти, аби не зіштовхуватися зі мною. Оксана мене також обминає, видно, відчуває провину.

Та найгірше навіть не це. Я не знаю, як розповім синові про батька, коли він почне питати про нього. Порадьте, будь ласка, що мені робити і що казати дитині, коли підросте • Більше унікальних життєвих історій читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост