АНОНС. На Закарпатті є село, у якому жило більше 10 тисяч людей і вівці знайшли сіль

Багато закарпатських сіл мають неймовірно цікаву історію і газета ЯСНО продовжує знайомити читачів із унікальними куточками нашого краю. Цього разу мова піде про село Данилово, що на Хустщині. Чи знаєте ви, що село було багате на сіль, яку називали білим золотом і знайшли її не люди, а вівці? А чи відомо вам, для чого колись у Данилові викопували глибокі ями, які наповнювали мінеральною водою, так званим місцевим буркутом?  А чи чули ви про долину Сумну біля карпатського озера, на яку жінки приходили молитись та гірко плакати?  Отже, про все це ви незабаром дізнаєтесь…

Як на землі Данила вівці сіль знайшли

Датою заснування Данилова вважається 1390 рік. Згідно з останнім переписом там мешкає 1850 осіб. Найвідомішою пам’яткою є дерев’яна Миколаївська церква, зведена у 1779 році.

Місце, де тепер знаходиться  село, колись було великою долиною, яку називали Вільшанською. Вона простягалась від теперішнього села Сокирниця і аж до Колочави. Саме цю долину князь Лаборець дав у придане своїй дочці, яку видав заміж за хлопця із Галичини – Данила. Пара оселилася на цих землях і на честь молодого князя, вважається, землі почали називати Данилівськими.

Про це існує цікава оповідка, яку переказують місцеві. Вільшанська долина була дуже багатою на сіль. Та цікаво, що знайшли її не люди,  а вівці. А було це так…

Якось, випасаючи овець, пастух задрімав. Коли прокинувся, не побачив тварин і почав їх шукати. Довго шукав, а коли знайшов, то побачив, що всі вони зібрались у одну купу і лизали якесь сіре каміння. Потім вияснилось, що це було соляне родовище. А це означало, що ці землі принесуть велике багатство, бо в ті часи в цих місцях солі людям дуже не вистачало і її називали білим золотом, такою була дорогою.

Відтак солекопів, які почали добувати сіль, стали називати шовагами. Хоч важко було працювати у соляних шахтах, де вручну добувалась сіль, та праця вела до заможного життя.

Отже, при передачі землі та майна у придане жінці Данила, переписувачі спинились біля шахт, де працювали і відпочивали шоваги, і спитали від людей, чия вся ця земля і чиї копальні. Один із них відповів, що молодого князя Данила. Переписувачі так і записали – Данилова земля.

З тих пір поселення  і почали називали Данилово • Цілу статтю читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост