Мене відправили з лікарні помирати. Але я зцілилася сама

Хто

Марина Шимон, пенсіонерка

Що

Із дитинства я мала слабке здоров’я. Моя мама також часто хворіла, у неї були проблеми з серцем, бронхіальна астма. Я бачила, як вона задихається, щодня приймає таблетки, не лягає спати без інгалятора. Мріяла стати лікарем, але не судилося. У дитинстві в мене часто були ангіни, я практично жила на ліках. Потім отримала ускладнення на серце, тож прийом препаратів продовжився. Далі – хронічний апендицит і ще цілий букет інших захворювань. Закінчилося все тим, що мене болів і шлунок, і кишківник, і жовч, і печінка. Пішла до лікарки і вона мені поставила діагноз, що прозвучав, наче вирок – цироз печінки.  Я не могла повірити, адже ніколи в житті не вживала алкоголь, але вона запевнила, що ніколи не помиляється і що жити мені залишилося кілька місяців – максимум півроку, пише газета ЯСНО.

Як

Тоді мені було всього 27 років. На руках мала семирічну дитину. Багато плакала, не уявляла на кого її залишу. Моя мати вже померла, а чоловік не знав зробити навіть яєчню. Пішла в книжковий магазин, накупувала багато медичної літератури, подумала, що якщо мене ніхто не хоче лікувати, спробую сама, і так нема що втрачати. Але перед тим на всяк випадок поїхала до обласного центру до іншої  лікарки. То була напрочуд приємна старша жінка, яка люб’язно мене вислухала і сказала, що я за життя приймала багато ліків, тому всяке може бути. Сказала здати різні аналізи і пообіцяла у будь-якому разі допомогти. Виявилося, що на печінці у мене справді розширена портальна (ворітна) вена, але ніякого цирозу немає. Утім проблема досить серйозна і зцілювати себе потрібно не медичними препаратами, а новим раціоном харчування. Ворітна вена утворюється шляхом злиття чисельних вен, які йдуть від шлунка, селезінки, кишок і підшлункової залози, вона відіграє дуже важливу роль в організмі і саме через те, що вона розширилася, мене боліло все, що лиш можливо. Також печінка не могла переробляти токсини і шлаки, яких у мене накопичилося багато. Отже, ми сформували нове меню.  Довелося повністю відмовитися від смаженої, гострої їжі, яку я так любила і їла щодня. Раз на тиждень мені дозволялося їсти парові котлети, і то лише з курки. Про свинину потрібно було забути взагалі. Основу мого нового раціону складали проростки пшениці. Сьогодні це зветься модним словом суперфуд, а тоді я про таке й близько не знала. Але можу підтвердити, що пророщена пшениця – це дійсно еліксир життя. У ній дуже багато вітамінів і мікроелементів, заліза, більше кальцію, ніж у молоці, рослинні білки, здоровіші, ніж у м’ясі. Одним словом, там є все, що нам потрібно для здоров’я. Вже через тиждень приймання проростків  у мене підвищився гемоглобін і покращилася  якість крові. Пшеницю пророщувала не в горщику, як зараз мікрогрін, а на тарілці, постійно поливала, перемелювала на третій день на м’ясорубці, додавала трохи меду та тертих горіхів, сухофруктів. Також мені дозволялося їсти всі без винятку овочі і фрукти, а заборонялося вживати яйця та молочні продукти. І ще я запарювала собі каші на воді та додавала до них пророщену пшеницю. Новий раціон мені не подобався, постійно відчувала голод, але дуже хотілося жити і позитивні зрушення відчула досить швидко. Єдине, що мене лякало, це те, що втратила вагу. Зазвичай при зрості 164 сантиметри я важила 64 кілограми, а тоді – лише трохи більше 50. Шкіра обвисла, розтягнулася і мені було страшно дивитися на себе у дзеркало. Однак біль пройшов, відчувалася легкість у всьому організмі і через місяць я навіть забула про те, що в мене хвора печінка. Поїхала до лікарки на прийом знову. Ефект її дуже порадував. Я щиро сподівалася, що вона скаже повернутись до попереднього раціону, та почула у відповідь, що так маю харчуватися ще цілих два місяці. Розчаровано повернулась додому і продовжила робити собі салати з капусти, їсти вівсянку та пророщувати пшеницю.  Поступово навіть звикла до нової їжі. Майже не вживала сіль, а цукор замінювала медом. Згодом подруги, які вже готувалися до моєї смерті, почали говорити, що в мене на щоках з’явився рум’янець, що я виглядаю набагато краще, що посвіжішала, навіть помолоділа. Дійсно, шкіра вже не здавалась такою розтягнутою,  а обличчя стало гладким і чистим. Зникли навіть прищі, хоч вони мені допікали ще з підліткового віку. Навіть волосся стало більш здоровим і гарним. Лікарка сказала, що це – завдяки пшениці, бо в ній міститься речовина, що перешкоджає старінню і відповідає за стан шкіри і волосся. Також порадила пити сік пророщених злаків. Тоді його ще не продавали, як зараз. Тож що я робила. Замочувала зернини з вечора до ранку. Брала тарілку, застеляла її марлею, на неї висипала пшеницю, цю марлю постійно зволожувала. На 2-3 добу з’являлися корінці. Тоді я висаджувала пшеницю у квітковий горщик, ґрунт постійно поливала. Горщик стояв не на підвіконні, а на столі, щоб пряме сонячне проміння на нього не падало. На 10 день зелень відрізала, залишаючи 2-3 сантиметри. Пагінці були в довжину 10-12 сантиметрів. Потім із цих зернин виростала нова зелень. А відрізані пагінці я пропускала через м’ясорубку, змішувала з 2-3 столовими ложками води і пила, не проціджуючи. Не можу сказати, що це дуже смачно, але неймовірно корисно. Такий сік приймала на голодний шлунок зранку, за 20-30 хвилин перед сніданком. Ефект уже за два тижні – неперевершений. Ось так я і зцілилася. Вдячна Богу, що на моєму шляху трапилася ця лікарка. Вона у ті радянські часи була справжнім революціонером у медицині, адже не виписала мені жодних таблеток, до яких я так звикла і в той же час обрала справді правильну методику, яка врятувала мені життя • Більше унікальних історій читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост