Як і коли потрапив Турул до Ужгорода та куди зник меч із його дзьоба
Як пише у своїй книзі «Ужгород відомий і невідомий» історик Йосип Кобаль турул, що сьогодні стоїть на подвір’ї Ужгородського замку, пов’язаний із легендою, події якої відбувалися у далекому 1703 році, пише газета ЯСНО.
« Угорці під проводом свого князя Ференца Ракоці (1676-1735) повстали проти австрійського засилля. Центром боротьби стала Південно-Східна Угорщина, у тому числі і сьогоднішнє Закарпаття, – наголошує автор. – Влітку 1703 року наподалік селища Вилок (Виноградівський район) відбувся перший переможний бій повстанців-куруців проти австрійських військ. Легенда свідчить, що Ракоці зумів перемогти ворога завдяки турулу, який нібито приніс йому в дзьобі шаблю. Рівно через 200 років після цієї події , у 1903 році, на місці переможної битви і був встановлений 18-метровий обеліск із бронзовим турулом».
Старожили запевняють що у дзьобі того тулула був меч, однак зараз, як ми можемо пересвідчитись, його немає. Куди ж він подівся? Адже його залишки і зараз можна чітко побачити, незважаючи на реставрацію скульптури, вони проглядаються… Кажуть, що його вкрали під час Першої Світової війни самі ж закарпатці. Тоді у нашому краї люди жили дуже бідно і голодували, а шматок бронзи міг добре покращити матеріальне становище. Запевняють, що купив меч якийсь італієць і відвіз додому. Тож знайти його вже точно не вдасться. Також невідоме ім’я того, хто цей меч поцупив. Але згадуючи історію з пам’ятником Шандору Петефі в Ужгороді, від якого кілька разів крали шаблю, можна припустити, що ця історія дійсно правдоподібна. Можуть наші люди обікрасти не лише сусіда, але й церкву і навіть пам’ятник на видному місці.
Тож шкода, що встановити історичну істину зараз уже не можна.
Однак із приходом на Закарпаття Радянської влади після Другої Світової війни, пам’ятник Турулу, як і багато інших угорських скульптур, демонтували. Йому дуже поталанило, що його не переплавили на зброю чи щось інше, адже такі приклади, як не прикро, також були. Ймовірно, партійним чиновникам дуже сподобався Турул, який справді майстри виготовили бездоганно і вони пошкодували псувати таку цінну пам’ятку, тож відправили її до Ужгорода, де у колишньому замку саме відкрився Закарпатський краєзнавчий музей. І це при тому, що він був у далеко не найкращому стані.
Утім історія Турула на цьому не завершилася. У 1989 році за нього взялися реставратори і пам’ятку відновили, привели до такого вигляду, якою знаємо її зараз.
Тож стоїть собі вилоцький турул на кам’яній глибі на музейному подвір’ї неподалік від Геракла, поява якого у замку теж має цікаву історію, розпрямивши крила, ніби готуючись злетіти і гордо поглядає на всіх, хто приходить подивитись на старовині експонати, і, здається, у будь-яку мить готовий напасти на того, хто заходить на територію з недобрими намірами.
На постаменті викарбовано слово «Міленіум», тобто тисячоліття, скоріш за все, мається на увазі тисячу років появі угорців у Дунайській низовині.
Зараз турул ніби символ замку, неначе його надійний охоронець. У туристів навіть є цікава прикмета, пов’язана з ним. Кажуть, що якщо потерти дзьоб птаха і загадати бажання, воно неодмінно здійсниться. Якщо ж потерти йому крила, то людина неодмінно ще повернеться в Ужгородський замок, бо крила – це символ польоту, знак подорожей.
Цікаво, що чомусь останнім часом на Закарпатті пішла дивна мода на Турулів. Їх встановили і в Мукачівському замку «Паланок», і в Тячеві, і в Довгому, і у Вишкові. Та всі вони нові і сучасні, а єдиний історичний старовинний зберігається досі в Ужгороді • Цілу статтю читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост
