Як в Ужгороді на місці могил з’явився скансен

Неподалік замкових мурів, на території колишнього «могильного саду» ХІХ ст. (кладовища вищого духовенства) розмістився чи не найцікавіший музей Ужгорода — скансен, пише газета ЯСНО.

Хрести, надмогильні пам’ятники, родині склепи, які пережили дві світові війни, не змогли пережити варварства комуністичного режиму. Радянська влада просто стерла з лиця землі могили відомих ужгородців, у тому числі родинний склеп відомого церковного та політичного діяча, губернатора Підкарпатської Русі Костянтина Грабаря, єпископа Юлія Фірцака та багатьох інших.

 Скансен зведено саме на місці цвинтаря. Могили знищили, а на їхньому місці побудували старе село. Це один з перших скансенів в Україні, адже до того подібний музей був тільки в місті Переяслав-Хмельницький. Спочатку його хотіли побудувати за містом, поблизу Горянської ротонди, але потім зупинили свій вибір на Замковій горі.

У 1965-1979 роках сюди привезли два десятки старовинних житлових, господарчих та культових споруд із усієї області. Музей сплановано не лише як «виставку досягнень» народної архітектури Закарпаття, а й як невелике самостійне поселення. Площа села – 5,5 га, а планування певним чином повторює саму карту Закарпаття: із заходу на схід музею розташувалися спочатку садиби з рівнинних районів Закарпаття, потім йдуть давні жителі Карпат – лемки, бойки та гуцули, також представлене житло етнічних угорців та румун, що здавна проживають у регіоні.

Серед споруд — 250-літня хата з присілка Ясіня-Кевелів, збудована з великих колотих ясеневих колод; трикамерна хата незаможного селянина з Довгого Іршавського району; гуцульська ґражда з с. Стебного Рахівського району; стара хата з с. Тибава зі Свалявщини, в якій, можливо, народився відомий історик, філолог і етнограф Юрій Венелін (Гуца), дерев’яна корчма; типова для угорців хата з чотирисхилим дахом із Вишкова (1879), що на Хустщині,  а також школа, кузня, млин.

Та найцікавіший і найвишуканіший «експонат» — барокова лемківська дерев’яна Михайлівська церква з Шелестова (1777 року) з високою баштою-дзвіницею. Що ж за село без храму? Святиня виявилася неабиякою мандрівницею: спочатку з рідного села її перевезли до Мукачева, потім — до Ужгорода. Загалом у музеї зберігається понад 14 тисяч експонатів • Цілу саттю читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост