17 років не могла завагітніти, усиновила хлопчика і через рік народила двійню

Деколи в житті трапляються справжні дива, у які важко повірити. Утім випадки, коли після всиновлення жінки, яким лікарі поставили страшний вердикт – безпліддя, вагітніють і народжують цілком здорових дітей. Не є одинокими. Своєю історію з газетою ЯСНО поділилася закарпатка Олеся.

Я завжди мріяла мати велику щасливу родину. Сама з багатодітної сім’ї – у мене троє братів і дві сестри. Утім життя складалося зовсім не так, як я думала.

Заміж вийшла у 20, ще студенткою. Ми з чоловіком спочатку не планували діточок, хотіли довчитися, бо були однокурсниками, користувалися контрацепцією. Але отримавши диплом, заробивши гроші на життя (ми чотири роки працювали у Іспанії), купивши в Ужгороді квартиру і відкривши невеликий бізнес, у 27 я задумалась, що час стати мамою. Але що ми не робили, я не вагітніла… Пішли по лікарях… Усі казали, що ми здорові, та діточок не було й не було. Ніби хтось наврочив. Я вже й по церквах ходила, і по монастирях, молилася, тримала пости, та дива не ставалося. Так минуло цілих 16 років намагань зачати дитя. А тоді чоловік, бачачи мої страждання. Запропонував узяти малюка з дитбудинку. Я одразу погодилась… Та, на мій подив, моїх батьки наше рішення зустріли дуже негативно.

«Що, чуже копиля бавити будеш?», – із докором казала моя мати.

Я не чекала такого від неї, образилась і ми кілька років взагалі не спілкувалися.

Ми почали збирати документи, підшуковувати дитину. І через рік поїхали знайомитися із Сашком. Йому було два роки. Він одразу назвав мене мамою. Я розплакалась…. Питання, чи візьмемо його, навіть не обговорювалося.

Він швидко знайшов спільну мову і з чоловіком, а невдовзі уже жив у нас вдома. На той час ми вже переїхали у приватний будинок. У Сашка була своя кімната, басейн, ігровий майданчик, міні-тренажерний зал, багато іграшок і все, що він хотів. Малюк справді почувався щасливим. Ми із ним також.

А от через три місці сталося диво! Справжнє диво! Я на таке не те що не сподівалась, а навіть уявити не могла! Я зрозуміла, що вагітна! Мені на той час було 44 роки! Доволі пізній вік для материнства. Але питання про те, чи народжувати, навіть не обговорювалося.

Ми з Василем дуже раділи, що станемо батьками. Та яким же був наш подив, коли під час проходження УЗД нам сказали, що у мене двійня! Дві дівчинки!

Народжувала за допомогою кесаревого розтину. Камілла та Сабіна були просто дивом. Сашко дуже радів, що у нього тепер будуть аж дві сестрички, адже звик весь час знаходитись у великій компанії дітей.

Дівчата народилися не близнючками. Вони абсолютно різні як зовнішньо, так і за характером. Сабіна більше схожа на батька, а Камілла – на мене. Але, що ще вражає найбільше. Сашко, підростаючи, теж ставав усе більше схожим на нас обох.

 Якось під час відпочинку у Греції, один чоловік нам сказав навіть таке: «Бачу, що син – вилиті батьки, а дівчата ніби й не ваші!» Ми лише розсміялися!

Зараз Сашкові 13, а дівчатам – по 10.  Вони чудово ладять між собою. Сину ми сказали, що у нього інша біологічна мама, бо знаємо, що добрі люди завжди у таких питаннях знаходяться. Він все одно не змінив свого відношення до нас. Ми домовилися, що коли йому виповниться 16, ми відшукаємо його матір, бо кожна людина повинна знати своє коріння. І син переконує, що ким би вона не виявилася, все одно ми для нього будемо найріднішими людьми на світі, бо дали йому все те, чого б він ніколи не мав із жінкою, яка його покинула. Ми дуже щасливі, що маємо таку прекрасну родину.

Останнім часом навіть моя мати змінила думку. Вона бачить, що ми не ділимо дітей, для нас вони всі рідні і як нам добре з ними. Тож вона поступово також полюбила Сашка… і це недивно, бо він такий чудовий хлопчик, що не любити його просто неможливо! • Більше цікавого читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост