Мене не було вдома три роки. Повернувся з Італії, а в дружини немовля на руках

Що робити чоловікові, коли він кохає дружину-зрадницю. Він гроші заробляє, а вона з друзями розважається. Та найгірше, що покинути її у нього немає сили. До редакції газети ЯСНО написав закарпатець Петро. Він просить у читачів поради.

Із Іркою ми у шлюбі 8 років. Жили добре. Вона жінка гарна, на неї завжди хлопці заглядалися. Я дуже радів, коли вона погодилася за мене вийти. Мені навіть брат заздрив, що таку вродливу дружину маю.

Спочатку працювали обоє в супермаркеті – вона продавцем, я – охоронцем. Але жити за такі копійки не хотілося. Тож я кілька разів змінював роботу, аж поки врешті-решт не вирішив поїхати за кордон. Адже дружині і на відпочинок хотілося, і одяг модний мати, і машину… Добре, хоч квартиру купувати не довелося, мені бабуся перед смертю свою залишила. Діточок ми так і не нажили, тож я без вагань поїхав у Італію, коли підвернулася нагода. Ірка обіцяла чекати і любити… Звісно, неспокійно було на серці, але ж заради неї їхав, аби задовольнити усі забаганки.

Я часто телефонував їй і вона запевняла, що сумує. Працював там важко, дуже додому хотілося. На заводі день і ніч спину гнув, не знав перепочинку.  Хлопці, що теж були з України хоч іноді на море їздили, а я – ні. Копійку до копійки складував, щоб додому більше грошей привезти. Мріяв, що відпочивати поїдемо кудись в екзотичні країни з дружиною. Навіть уявляв, як то буде…

Думаю, Ірка звикла вже жити без мене. Гроші я їй постійно відправляв, тож вона з роботи звільнилася, ні в чому собі не відмовляла. Я навіть радів, що не працює, бо ревнував її в тому супермаркеті до адміністратора…

Одного разу мені зателефонувала наша кума, Ірчина подруга. Вона сказала шокуючу новину, що моя дружина вагітна. Коли Катя спитала її від кого, вона сказала, що нібито від мене… але ж я вже два роки як її не бачив! Не міг стриматись… вирішив дружині сюрприз зробити – приїхати і на власні очі  переконатися, що це не якісь вигадки. Із заводу довелося звільнитися, але я все ж отримав хороші гроші.

Усю дорогу додому хвилювався, аж тремтів… ні на хвилину очей не зімкнув. Ірку, звісна річ, про свій приїзд не попередив. І ось… Відчиняю я двері, заходжу у квартиру… а в спальні моя Ірка з немовлям на руках стоїть… пісеньки дитині співає. У мене щелепа відвисла. У глибині душі я все ще сподівався, що Катя фантазує, бо посварилася з Іриною.

Побачивши мене, дружина і сама мало не знепритомніла. Вона не мала плану дій, не знала що робити і що мені казати. Я попросив єдине, щоб розповіла правду – хто батько. І Іра зізналася, що Вітя, той самий адміністратор із супермаркету, який її «клеїв» навіть при мені. Коли він дізнався, що Ірка вагітна, то накивав п’ятами. Навіть із роботи звільнився, бо одружений і свою родину руйнувати не хоче. Не знаю, на що сподівалася моя дружина і чому вона вирішила народжувати… і чому вона стільки мовчала, чому не зізналася мені раніше?! Я подивився на згорток на руках Ірини і вся моя злість розтанула. Хлопчик був таким гарним, таким милим… що не любити його не можна! Виявляється, дружина назвала сина Петриком, на мою честь. Я їй все вибачив і прийняв дитину, як рідного сина. Ми всім кажемо, що він мій… але от моя мати не може невістку вибачити. Звичайно, від «добрих людей», вона дізналася правду і намовляє мене покинути Ірку з дитиною… А я от не можу… люблю їх обох… Порадьте, будь ласка, що мені робити • Більше цікавого читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост