Чому так часто летять голови з Закарпатської ОДА

Лише у грудні минулого року Анатолія Полоскова призначили головою Закарпатської ОДА, як у листопаді цього – вже звільнили. Неповний рік роботи очільником області не дозволив йому довершити те, на що сподівався. Утім за нинішнім розкладом він ще навіть затримався на посаді Пригадаймо першого ставленика Зеленського – кондитера Анатолія Бондаренка. Він пробув на посаді менше півроку – з липня по грудень 2019-го. Потім був Петров. Він очолював Закарпатську ОДА протягом трохи більше семи місяців – із квітня по грудень 2020 року. Отже, виходить, 11 місяців роботи Анатолія Полоскова навіть стали рекордними за тривалістю, пише газета ЯСНО.

Загалом так часто голів ОДА не змінював раніше жоден президент. Зазвичай ставленики глав держави добували разом із ним до кінця каденції. І, що дивно, за останні роки закарпатці жодного разу не мали «губернатором» свого рідного корінного закарпатця. Усі обранці Володимира Зеленського є вихідцями із інших областей… і навіть якщо проживають на Закарпатті, то, як показав досвід, добре не розуміють проблем людей. У цьому плані із останніх голів ОДА навіть Москаль був уже рідним, адже в області він раніше працював кілька разів – як у силовому відомстві, так і в політиці. А зараз навіть головою обласної ради було обрано не закарпатця Олексія Петрова, щоправда, нещодавно депутати із цієї посади відправили його у відставку. Саме й перипетії у обласній раді стали причиною звільнення Полоскова. Утім ні він, ні жоден інший голова ОДА не зміг би «приборкати» депутатів. Адже, як кажуть, відкрилася скринька Пандори і огололися амбіції навіть тих, хто раніше сидів тихо і лише натискав кнопки для голосування.

Добряче масла у вогонь підлив у цьому випадку і інший ставленик Зеленського на Закарпатті, Микола Тищенко, який лише шкодить своєму «патрону», а не додає репутації і який у своєму відеозверненні «наламав дров», назвавши ветеранів АТО та воїнів-афганців чужинцями і сепаратистами. Ці люди зібралися разом з медиками у день проведення сесії під стінами адмінбудівлі ОДА, аби відстояти право закарпатських лікарень не об’єднуватися у одну установу. У них не було ніяких політичних мотивів і нерозумно їх було спочатку ігнорувати, а потім  обзивати…. Адже рідними для цього краю є саме вони, а не Тищенко, не Петров і не жоден інший столичний ставленик президента.

Отже, емоції накалялися,  образи зростали, а події повернулися в несподіване русло. Власне сам Анатолій Полоков нікому не заважав, у епіцентрі скандалу між сторонами він не був, але полетіла саме його, як кажуть «голова». І тут далися взнаки кількаразові псевдозамінуваня ОДА саме у дні, коли  депутати мали збиратися на сесію, і політичні протистояння між певними силами, які, аби позбутися Петрова, навіть об’єдналися.

Тим часом поки що виконувати обов’язки голови Закарпатської ОДА буде доволі неочікувана постать – Петро Добромільський, який колись входив до складу «Єдиного центру», очолювного Віктором Балогою, а зараз – є представником «Слуг». Невже через нього у Києві сподіваються тимчасово помирити закарпатців… аби лише проштовхнути на голову обласної ради знову «свою» людину?! Тим більше, що Добромільський у ОДА не новий, працював одним із заступників Полоскова.

Цікаво, що жоден із останніх трьох екс-голів ОДА не запам’ятався закарпатцям чимось яскравим та дуже позитивним. Якщо Бондаренко не запам’ятався майже зовсім, то Петрова згадують завдяки локдаунам і війнам із людьми, які через закриття на карантин не мали можливості працювати, сиділи без грошей, а багато хто навіть зовсім втратив роботу. Полоскова ж згадуватимуть як великого вакцинатора, який лише те й говорив, що про щеплення, ніби інших проблем у нашому краї немає, усі живуть добре, забезпечено, купаються у грошах.  Звісно, при його каденції робилися дороги, але то не тільки у нас, зараз їх ремонтують по всій Україні, тому це не є заслугою однієї людини або інших чиновників.

А пресслужба ОДА по тричі на тиждень звітувала про одну відреставровану ділянку, аби створювати більшу видимість роботи і навіювати масштабність. Взагалі складається враження, що у пресслужбі Анатолія Полоскова працювали не сучасні журналісти, а радянські пропагандисти, оскільки кожна інформація була просочена радянщиною настільки, що від неї нудило. Що б не робилося, що б не проходило на Закарпатті – чи то відкриття дитсадка, чи то спортивні змагання – усе з благословення голови ОДА чи одного з його заступників, усе з коментарями від них та подяками президенту. Так і напрошувався у кінці таких текстів лозунг «Слава КПРС!» звісно, не з любові, а скоріше з відрази до совєтів. Жодного балансу у рекламі чиновників не витримувалося, усе зводилося до нав’язливого навіювання людям думки про «святість» голови ОДА, та всемогутність особи президента… з розряду казки про доброго дідуся Леніна. Та навіть у радянські часи пресслужби настільки не культивували особи голів тогочасних облвиконкомів, як робилося це зараз із очільником області.

Як би там не було, а життя триває і політична боротьба на Закарпатті – також… Місцеві політики почали готуватись до президентських та парламентських виборів, думають, на кого ставити ставки… адже у багатьох уже є чималий досвід перебіжництва із партії у партію і для декого змінити політсилу навіть легше, ніж переодягнути шкарпетки. А в Києві тим часом думають, як зберегти позиції у області, адже рейтинг «Слуг» на Закарпатті сильно просів. І це показали минулі вибори, де головами майже всіх ОТГ обрали старих мерів, представників інших партій. Утім за любов і серця виборців змагатися потрібно не брудними кулуарними іграми, а реальними справами, при чому не лише перед самим голосуванням, а постійно • Більше цікавого читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост