Паші біологічка пророкувала долю прибиральника. І яким же був її подив, коли побачила його через 20 років
Ніхто ніколи не знає, як у кого складеться життя. Часто після школи ті учні, які подавали великі надії, яких любили вчителі, нічого не досягають і навпаки… ті, хто був цапом-відбувайлом, кого валили, кому занижували оцінки, досягають нечуваних висот, стають багатими та успішними. І чи каються потім ті вчителі, які несправедливо ставилися до учнів? Ні! Але їм точно стає не по собі! • Цілу статтю читай у газеті ЯСНО •
Був у мене однокласник Павло. Чудовий хлопець. Навчався старанно, хоча відмінником ніколи не був. Але особливо любив Павло математику. Його постійно відправляли на різні районні олімпіади. Павлу вдавалося навіть займати гідні місця. Мама Павла працювала в нашій школі прибиральницею. Юнак нерідко допомагав матері після уроків. Він мив підлогу, стіни і носив воду. Однокласники спочатку підколювали його, але він не реагував. Пізніше школярі почали шанобливо ставитися до допомоги Павла і самі часом допомагали його мамі в дрібницях. Викладала у нас в школі Світлана Іванівна. Вона вела біологію.
Діти не злюбили цю особу з першого уроку. За очі школярі прозивали її Свєтка-конфєтка або ж просто Свєтка. А все тому, що вчителькою вона була досить меркантильною. Вона завжди була ввічлива з дітьми заможних батьків, але зневажливо ставилася до всіх інших. Від Свєтки діставалося багатьом, але особливо Павлу. Варто було йому не довчити уроки або погано підготуватися до контрольної, як Свєтка піднімала його на сміх. Вона постійно твердила, що Павлова доля визначена. Вчителька переконувала, що такі як він, ніколи не виб’ються в люди. А якось при всьому класі заявила хлопчикові, що синові прибиральниці ніколи не судилося стати директором. Аналогічно, як і дитина директора ніколи не опуститься до рівня прибиральника. Павлик намагався не звертати на це увагу. Спокійно закінчив школу.
Через 20 років наш клас зібрався на зустріч випускників. Звичайно ж прийшов на зустріч і Павло. Прийшли і деякі з наших колишніх вчителів, була і Свєтка. Хоч вона і неабияк постаріла, проте анітрохи не змінилася. Ледве переступивши поріг кафе, вона тут же почала розпитувати у колишніх учнів, хто чого домігся в дорослому житті. Не оминула увагою і Павла • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост
