Чому Путін змінив цілі війни
Це — проміжний етап. Але треба його відзначити
Російська армія практично визнала поразку в оголошеній війні з захоплення всієї України, її демілітаризації, денацифікації. Ось ви чули заяву кількох військових сьогодні — генерал-полковника Олександра Фоміна, який, по суті, вручив свою капітуляцію Давиду Арахамії. Ну, не повну, а на Київському та Чернігівському фронтах, пише НВ
• Набагато більше інформації, коротких новин, відео, мемів, жартів у Telegram https://t.me/zakarpatpost
Загалом для мене це не було новиною. Ще 25 березня начальник Головного оперативного управління Генштабу ЗС РФ Сергій Рудський сформулював зовсім іншу позицію Росії щодо війни: «Наші сили та засоби концентруватимуться на головному — повному звільненні Донбасу». Тобто, до меж Луганської та Донецької областей. Це, звісно, загарбницька позиція. Але це зовсім інша позиція, аніж знищення української держави, ліквідація її військово-політичного керівництва. Росія зрозуміла, що їй це не під силу. Це завдання було зупинене героїчною українською армією, і зараз війна набула іншої фази. Є навіть, як на мене, надія на перемир’я. Це, звісно, не повний мир. Справжній мир — це повернення Криму та Донбасу. На завтра цього не буде. А сьогодні цілком реально добитися дипломатичними засобами, щоби з решти території України російська армія забралася та припинила свої варварські бомбардування. Це — гарна новина та велике досягнення української армії й українського суспільства.
Навіть у цей день нашої перемоги я не відмовлюся від своєї критики Заходу в половинчастості та боязкості вживаних ним заходів. Основна заслуга — це заслуга української армії й українського керівництва.
Але це проміжний етап. Потрібно його відзначити. Проте ворог нікуди не подівся, він, як і раніше, сильний, підступний. Щодо нього необхідна пильність. Але в будь-якому разі, ось іще один важливий позитивний результат, який має перспективу на майбутнє, — це величезна внутрішня поразка Путіна. Тому, що всі ж розуміють, що ось цей авантюристичний план захоплення всієї України — це особистий план Путіна. І, власне, військові, Генштаб РФ виступив проти цього плану. Люди в Генштабі — це не голуби миру, не друзі України, це такі самі вороги, такі самі російські імперіалісти, але вони просто військові професіонали. І вони розуміли ще до цієї військової операції, й особливо переконалися під час неї, що це завдання, з військового погляду, нездійсненне. Вони чинили тиск на Путіна. І після такої внутрішньополітичної поразки та зовнішнього військового диктатори довго не виживають. Тож, я думаю, побічний ефект цього військового успіху української армії — різке скорочення політичного життя Путіна.
Основна заслуга — це заслуга української армії
Перемогу здобула Україна, а не Захід. Головне — це відмова Москви від заявлених цілей війни, оскільки вони провалилися.
У Росії обов’язково виникнуть наміри за роки знову спробувати завоювати Україну. Але Україна ж пропонує набагато серйозніші гарантії безпеки, ніж НАТО, що провалилося. Україна оголошує вісім держав гарантами своєї безпеки, які будуть зобов’язані надати підтримку Україні у разі нової російської агресії. Це надійніші гарантії, ніж гарантії НАТО. Окрім того, гарантією безпеки є сама українська армія, яка відбила цю атаку.
І ще хочу додати. Під час свого перебування в Польщі Джо Байден сказав дуже гарну промову. Відчувається, що він обурений тими воєнними злочинами, які Путін розгорнув довкола України. Я дуже розчарований реакцією американського суспільства — журналістів і політиків, які його критикують за цілком природну та справедливу фразу, що такий злочинець не повинен залишатися при владі. Ось у цьому Байден молодець. А те, що він не давав Україні до останнього часу літаки та засоби ППО, — це погано. Але українська армія і так упоралася.
Що ж чекає на Україну внаслідок цієї війни? Росія розширить Донбас до меж Луганської та Донецької областей. Але нічого не зміниться. Україна ж не визнає цієї анексії Донбасу. Це не мир, а перемир’я, досягнуте на кордоні Донбасу. Ось утратить Путін владу — повернеться й Донбас.
У будь-якому разі це значна перемога. Адже загроза була у вигляді знищення всієї української держави. Й Україна знайшла сили дати військову відповідь, розбити російську армію, завдати великих втрат. Це змусило генералів примусити Путіна змінити цілі війни. Вони зрозуміли, що окупація всієї країни — недосяжне завдання, особливо за такого рівня опору української армії та суспільства, і такої мотивації. І ось вирішили рятувати ситуацію, рятувати лице. Але вони теж можуть сказати своєму суспільству — ось ми врятували народ Донбасу від геноциду, знищили значну частину інфраструктури української армії, Україна тепер у НАТО не йде. Отак рятуватимуть собі обличчя.
Головне досягнуто. Відведено жахливу загрозу — знищення української державності. Це — величезне досягнення української армії та суспільства. І величезна військово-політична поразка Росії, і насамперед Путіна.
