Самуїл зі 128 бригади та Тарас Деяк із Карпатської Січі розповіли про пів року на війні
На жаль, цього року Україна відзначатиме свій День Незалежності в умовах війни, і саме 24 серпня мине рівно пів року, як рашистські нелюди вторглися до нашої країни. А втім, українські захисники міцно та надійно тримають рубежі нашої держави, не даючи ворогу можливості просунутись далі вглиб країни. Довіра українського населення до Збройних Сил України зросла в рази, проте, є й чимало скептиків, котрі не зовсім вірять в нашу перемогу над агресором. Саме тому АрміяInform підібрала кілька цікавих роздумів українських військовослужбовців про російсько-українську війну, аби ще раз підтвердити міцність та правдивість намірів наших захисників.
Про бійців написав сайт Армія Інформ.
Самуїл — військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади
— Я з Кривого Рогу, але вже багато років живу в Києві. За освітою культуролог, працював у журналістиці, брав участь у Революції Гідності. До речі, дістав на Майдані два поранення — опік руки і влучення в голову гумовою кулею від «беркутівця». Моя дружина з Донеччини, вона вже вдруге тікала від війни (вперше у 2014 році). І була так налякана, що я твердо вирішив — треба покінчити з цією ордою раз і назавжди! Я розумію, де перебуваю, усвідомлюю, що багато хто не повернеться додому. І я можу не повернутися. Це сумно, але треба зібратися й виконувати свою роботу. Якщо всі виконуватимуть, країна буде вільна. Для мене ця війна — не за територію, а за цінності й принципи. Процеси, які почалися після Майдану (не всі, звичайно, дещо мені не подобається), — це рух до демократії, до людських свобод. І мені це до душі. А росія несе зовсім інші цінності, основна з яких — рабство. Подивіться на ті ж поневолені народи, які воюють проти нас: дагестанці, буряти, якути… Це люди, які вже не пам’ятають своєї мови й культури, у них фейкова самоідентичність, вони кажуть, що вони «русскіє». Я не хочу такого в своїй країні, хочу зберегти українську самоідентичність, вільний дух, свободу і людські цінності. Тому це війна з дикою ордою за цивілізацію.
Тарас Деяк — командир добровольчого підрозділу «Карпатська Січ»
— Говорити про втому не на часі, та й це відчуття у нас відсутнє. А ось мотивація та моральний дух на висоті. На шостий місяць повномасштабної війни важливо кожному українцю усвідомити, що тільки єдність — це запорука нашої перемоги. Саме тому кожен мусить знайти для себе галузь, де допоможе її здобути спільними зусиллями. Так само варто припинити полеміку, що кожному чоловіку «треба на фронт». Чоловіки потрібні й для допомоги в тилу — важливо лиш мати бажання врятувати Україну від загарбників.
За цей час ми втратили багатьох побратимів, яких без перебільшення можна назвати найкращими синами нації. Вони загинули за консервативну патріотичну Україну. Ми боремося за традиційні цінності, які покоління до покоління передавалися в наших сім’ях. Важливо зберегти їх для наступників, не підміняючи ні російським, ні західним божевіллям, бо Україна — не лише назва та територія.
