Чому унікальну криницю на Шахті в Ужгороді називають Бігар Морішка
До редакції ЗакарпатПост надійшов лист від колишньої ужгородки, яка вже багато років проживає за кордоном. Жінка повідомила про унікальну криницю, за допомогою якої свого часу вона вилікувалася від смертельно-небезпечної хвороби, пише газета «Поради здоров’я».
Друкуємо його без змін.
«Я дуже давно не живу в Ужгороді, тому забула, як зветься провулочок, який веде з вулиці Богдана Хмельницького на гору. Там ще в 60-х роках була криничка, яку місцеві по-мадьярськи називали Bigar Mariska. Moжете спитати у старих людей на цій вулиці, вони точно знають. Так ось… у цій криничці була вода, якою лікували різні запалення. Як казала моя прабабка, вона там набирала воду в 1942 році, щоб вилікувати мене від стафілококової інфекції, якою заразили мене в пологовому будинку на вул. Капушанській. До сьогодні у мене на спині дві дірки, де прорвався гнійник. Не було другого спасіння, бо в той час ще не знали про антибіотики. Декілька діток, які народились разом зі мною, померли. Ось чому я пам’ятаю досі про цю криничку», – написала жінка.
Шукаючи криницю, ми познайомилися з місцевою мешканкою, яка живе неподалік.
Пані Ержіка дійсно знає про неї все.
Говорить вона угорською, але в розмову постійно вклинює українські слова.
«Криницю названо на честь дівчини, – починає розповідь наша нова знайома. – Звали її Марія Бігар. Водойма знаходилася у дворі її батьків. Батько дівчинки був архітектором, а мама – медсестрою. Вода в ній справді чудодійна. Колись мала Марійка була хворобливою і чим тільки мама-медик не лікувала доньку, але марно. Дитину болів шлунок, ліки не допомагали. Пила вона тільки козяче молоко. Воно вважалося дуже поживним і цілющим, але вилікуватися він болю в животі не допомагало все одно. Батьки вже не знали до кого звертатись і що робити. Згодом від молока дитину почало нудити і вона навідріз відмовилася вживати його взагалі. Над криницею висіло відро і дівчинка сама почала собі набирати води. Пила її щоразу, коли відчувала спрагу. І раптом їй почало ставати краще. Недуга поволі відступила. Мама дивувалася, в чому справа і дочка розповіла, що самопочуття в неї почало покращуватися після того, як вона перестала вживати молоко й почала пити просту джерельну воду з криниці, яка знаходилася у їхньому дворі. Згодом про випадок дізналися всі сусіди і охочих набрати живильної вологи ставало все більше. Колись про криницю в Ужгороді знали всі».
За словами нашої співрозмовниці, вона пам’ятає, як у її дитинстві до цілющої водойми приїжджали люди із різних куточків Закарпаття.
«Ту воду не тільки пили. У кого був поганий зір, той промивав нею очі. Багато хто набирав її у пляшки і відвозив додому. Хтось, у кого були проблеми зі шкірою, навіть мився у криничній воді. Я також її пила і тоді, малою, ніколи не хворіла. Зараз до неї трохи важко дійти, роки вже не ті», – зізналася пані Ержіка.
Як розповіла нам жінка, свого часу науковці досліджували воду, бо у радянський час у дива не вірив ніхто, усьому намагалися знайти практичне пояснення. І це навіть добре.
Отже, згідно з результатами аналізів, у слабо мінералізованій воді міститься багато унікальних компонентів, корисних для організму людини. Вода поповнює брак тих речовин, яких людині не вистачає і із-за відсутності яких ми хворіємо. Фактично див справді ніяких. Але… тим не менше, вода на Шахті дійсно лікувальна і дуже смачна.
До речі, у багатьох містах, навіть у Києві у різних районах міста є подібні криниці. Там пробурюють землю і встановлюють артезіанські свердловини, аби місцеве населення могло завжди неподалік від будинків набрати свіжої чистої води.
Над криницями облаштовано альтанки, вони ошатні, доглянуті і чисті.
В Ужгороді теж було б добре, аби подібні джерела були і в інших густонаселених районах міста. Адже вода є всюди, треба лише знати на яку глибину заглиблювати труби.
А кринична вода на Шахті виявилася справді смачною. Емоції неперевершені!
