Карпатська Січ: після темної ночі неодмінно приходить світанок
Мороз пробирає по тілу, холодний степовий вітер Донбасу дає про себе знати.
Вчорашні вбивці, гвалтівники отримали путівку на волю. Отримали зброю і наказ вперед. Групки злочинці скупчуються в посадках і чекають моменту для наступу. Полями й посадками вони крадуться до наших.
Крики в радіостанцію вогонь вогонь. Запрошуємо мінометну підтримку.
Тут вже включаємось і ми. Координати. Наведення на орієнтир. Крик – Постріл! і купки зеків падають на землі. Хтось вмирає зразу, хтось повільно стікає кров‘ю.
Поспіхом тягнеш нові ящики закордонних мін.
Мертвих так багато, що інколи піхота наблюдаючи темні постаті росіян, відкриває вогонь вже по мертвих.
Хронічна втома пройняла нашу піхоту. Люди непритомніють прямо на позиціях. Контузії спричинають рвоту.
А в цей же час читаєш, на вулиці Незалежності роздають повістки. ТЦК приватна фірма. Нехай сини депутатів воюють. Я не до війни.
Дуже зручно оголосити себе слабким і немічний. Я не хочу помирати, так ніби інші цього хочуть. В мене сім‘я, так наче в інших сім‘ї нема.
Нервово крутиш одноразку в своїй руці. Повз тебе проходять 30 військовослужбовці. Вони відступають. Старі мужики, з втомленими очима.
У зв‘язку з поганим моральним-психологічним станом я відмовляюсь виконувати бойове розпорядження. А в цей же час ротний після другого поранення за тиждень повертається до своїх бійців. Бо так треба. Бо не залишить своїх бійців.
Батальйони розчиняються. Порені, вбиті і не злічима кількість відказників.
Молоді бійці, які готові втрьох відбивати втрачені позиції.
Віра в те, що от от підтянуться резерви. Що ми встаїмо.
Щоб мрії наших загиблих побратимів здійснились і ми перемогли.
А як інакше. Зграї колишніх зеків перебиратимуть речі в твоїй квартирі в пошуках дорогоцінностей. Мобілізація в російську армію вчорашніх ухилянтів, і відправка на війну в якусь далеку країну. Де не буде надії на краще завтра.
Так бути не повинно, пише Карпатська Січ.
Стоїмо. Надіємось на влучні попадання. Темна ніч закінчиться і прийде світанок.
