Чарівники ізянського вербового прута
Сьогодні ми детальніше дізнаємося про одне із найдавніших та найцікавіших ремесел на Закарпатті – лозоплетіння. Осередком ремесла є село Іза, що славиться своїми майстрами ще з ХVІІІ ст.
Ужгородський Скансен пропонує долучитися до флешмобу, що проводиться Міністерством культури та інформаційної політики з нагоди відзначення 15-ї річниці ратифікації Україною Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини
Майстерність лозоплетіння передавалась із покоління в покоління упродовж віків. Кожен майстер створював вироби для побутових потреб сім’ї. При всій зовнішній подібності плетені вироби кожного майстра зберігають індивідуальні риси.
Побутова доцільність зумовлювала появу тих чи інших форм, які постійно шліфувались, вдосконалювались, досягаючи високої майстерності.
Лозоплетіння має довгу і цікаву історію. Плетені вироби з різних рослинних матеріалів були відомі ще в Древньому Єгипті.
На початок ХХ ст. лозоплетіння набуло великої популярності. Створювались навіть школи лозоплетіння. Такі школи були в Києві, Полтаві, Черкасах. На Закарпатті центром лозоплетіння є с. Іза Хустського району. Крім широко розповсюджених побутових речей – кошарок, колисок (“більчовів”), ізькі майстри лозоплетіння виробляли високохудожні кошарки на паску, столи, стільці, іграшкові дитячі „цоркотала”, тощо. В теперішній час плетені вироби ізяни продають за кордон. Економічна вигода лозоплетіння призвела до того, що в кожній хаті села є свій майстер лозоплетіння.
Лозу для плетення ізяни заготовляють на берегах р. Ріка, Хустця, Тиси. Найбільш підходящий час збору лози – з початку осіннього листопаду до утворення снігового покрову. Як виняток, заготовку лози можна робити в серпні, хоча прут ще не повністю визріває. Зрізану лозу очищають від кори. Це робиться вручну або за допомогою саморобного найпростішого приладу „щемилки”, зробленої з вербової палки. Часто доводиться товстий прут розколювати вздовж на декілька частин.
Заготовлену лозу просушують на сонці на спеціальних підставках. При цьому лоза відбілюється. Якщо прут заготовляється пізньою осінню, він не піддається очищенню від кори. В цьому випадку його ошпарюють кип’ятком, або виварюють в ньому. Через вміст дубильних речовин такий прут вже не буде білим. Щоб його відбілити потрібно було б в герметичних умовах обкурити його сіркою. Тому майстри з с. Іза залишають такий прут тонованим, природного забарвлення, коричневим або бурим, і при плетенні виробів чередують білу лозу з тонованою, що надає їх виробам своєрідної краси.
Фарбування прута та готових виробів – питання місцевих старовинних традицій. В селі Іза фарбують здебільшого лозу і тільки у виняткових випадках – готовий виріб. В жовтий колір прут красять у відварі листя, стебел та квітів шафрана. В коричневий – у відварі кори вільхи, після цього прут обробляють лугом. Зрідка ізяни користуються зеленим забарвленням лози. Для цього прут обробляють у відварі вовчих ягід в оцті. Найчастіше майстри з Ізи красять лозу у відварі лушпиння з цибулі різної концентрації і при цьому отримують цілу гаму цікавих відтінків.
В кожного майстра лозоплетіння існує безліч способів і методів плетіння з використанням найрізноманітніших пристроїв, інструментів і різних «хитрощів», які роблять цих майстрів справжніми чарівниками вербового прута.
