Христос Воскрес! Сьогодні закарпатці відзначають Великдень
16 квітня Православна Церква відзначає найбільше свято – Пасху Христову, Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.
Цього року наш народ другий рік поспіль святкує Великдень в умовах страждань, які ми всі терпимо через повномасштабну жорстоку війну росії проти України.
У ніч з суботи на неділю в закарпатських храмах звершувались Пасхальні богослужіння – полуношниці, хресний хід, великодня рання та Божественні літургії святителя Іоана Золотоустого.
В Україні святкувати Великдень як Воскресіння Христа почали ще наприкінці першого тисячоліття, із запровадженням християнства. Ці обидва свята збігалися у часі (у язичників – весна, рівнодення) і мали однакове значення – перемогу життя над смертю. З роками чужорідне свято стало частиною місцевої культури, деякі звичаї церква адаптувала під християнські, приміром гаївки, забави, дарування писанок та крашанок. Дата святкування Великодня не є сталою і кожного року обчислюється за місячно-сонячним календарем.
У суботу ввечері в усіх храмах Закарпаття читаються святі книги, Великодня Служба Божа триває всю ніч, а вже опівночі починається Свято Христового Воскресіння. Тоді, подібно до жінок-мироносиць, які прийшли до Гробу Господнього, миряни тричі обійдуть під урочисті звуки дзвонів храм, зупинившись перед його зачиненими дверима, ніби перед запечатаним Божим гробом.
І під перший радісний ранковий тропар «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах життя дарував!» почнеться ранкова найсвятковіша за всі свята утреня. І святий отець хрестом відкриє двері храму, сповіщаючи, що Христос відкрив нам ворота до неба, і винесуть плащаницю, і з цього моменту на вітання священика «Христос Воскрес!» миряни вітатимуться «Воістину Воскрес!», і це вітання буде звучати 40 днів, аж до Вознесіння Христового.
Події Всеношної (саме так називають службу, що правиться на Великдень усю ніч) дуже символічні. Саме на Великдень у перші століття після Різдва Христового приймали Таїнство хрещення і миропомазання, упродовж Світлого тижня лишаючись у білому вбранні, яке символізувало даровану Господом чистоту. Тому, ідучи до церкви, вбираються у світлий одяг, новий, вважаючи, що «Хоч і лихацька сорочка, але на Великдень вона завжди біленька».
Варто зазначити, що до храму на Великдень слід іти усвідомлено, розуміючи суть свята, своєї ролі в ньому, таїнства харчів, які освячуються. Так церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати «скоромне», себто їсти непісні страви. Щедрий великодній стіл – символ небесної радості та символ вечері Господньої.
За святковим столом родина збирається, відразу повернувшись з церкви. Намагаються приїздити звідусіль до батьків, до найрідніших. Кожна родина має свої звичаї, які йдуть від діда-прадіда, у кожної родини свої святкові історії. Світлий день Великодня зміцнює їхні корені, занотовує історії для нащадків, об’єднує родину, а відтак–країну. А звичаї – вони в кожного різні, у кожного мають право на життя. «По вірі вашій та й буде вам!» – говориться у церковних літописах.
Напевне, ще з язичництва прийшов до нас звичай поливаних понеділка і вівторка. У понеділок хлопці обливають водою дівчат, накликаючи жаданий дощ на ниви, або ж беруть відкуп тими ж крашанками та писанками. У вівторок дівчата «зводять порахунки» з хлопцями. І також отримують жартівливий відкуп.
Закарпатпост щиро вітає усіх читачів з великим святом Христового Воскресіння! Христос Воскрес! Воїстину Воскрес!
