В Ужгородському Хрестовоздвиженському греко-католицькому соборі завершили реставрацію іконостасу
Тепер об’єкт пройшов усі консерваційно-реставраційні заходи що забезпечили йому подальше збереження та первинний історичний вигляд. Іконостас знову відкритий для огляду як об’єкт культурно-мистецької спадщини.
Про це розповів Євген Лукша, голова правління Асоціації проектних менеджерів “Ядро”, повідомляє Uzhgorod.net.
“Варто сказати, що реставрується не тільки іконостас, триває комплексна реставрація собору, — пояснив Євген Лукша. — Роботи виконуються також на стінах собору: стеля, настінний розпис. Тепер залишилося 2 місяці до завершення робіт і команда працює над рухомими елементами собору, себто меблями, і підлогою. Іконостас до реставрації був у доволі поганому стані після невдалої реставрації в радянські часи, — сказав він. — Тепер на ним працював цілий консорціум майстрів, який окрім самого іконостасу відреставрував і ікони, відкривши їх первинний шар”.
Ініціатором реставраційних робіт у соборі виступила Мукачівська греко-католицька єпархія. Зі слів Євгена Лукші, для проведення реставраційних робіт був оголошений міжнародний тендер, в результаті якого була обрана міжнародна команда, яким керує підприємство “Центр Комплекс”. Група реставраторів KARP Pestorer тісно пов’язана з Львівською академією мистецтв.
Іконостас Ужгородського Хрестовоздвиженського собору був створений у 1777-1779 роках на замовлення єпископа Андрія Бачинського. Зробив його скульптор із Кошиць Франциск Фех, а його розписом зайнявся василіанський монах-іконописець Теодор Спалинський.
На думку мистецтвознавця Михайла Приймича, цей іконостас можна вважати одним із шедеврів різьблення і живопису Закарпаття. “Він виконаний у формах. які побутували у 16-17 столітті на території Закарпаття”, — каже мистецтвознавець.
За оцінкою реставраторів, деревина іконостасу — вільха — протягом століть зазнала ушкоджень через температурно-вологісний режим та була вражена жуком-деревогризом. Тому вона спорохнявіла, а на різьбах та іконах з’явилися тріщини та втратилася частина деревини. Деякі елементи були повністю втрачені. Реставратори провели дезінфекцію матеріалу, армування тріщин та інші консерваційні заходи. Далі провели реконструкцію втрачених елементів, попередньо дослідивши їхню манеру та стилістику майстрів; підібрали добре висушену деревину тієї ж породи. Відновили іконостас не тільки з лицьової сторони, але і з тильної.
“Здійснюють реставрацію в рамках ґранту транскордонної програми європейського інструменту сусідства “Угорщина — Словаччина — Румунія — Україна 2014-2020”, — розповів Євген Лукша. — Незабаром стартуватиме нове коло цієї програми і відкриється знову можливість отримувати таку потужну допомогу. В рамках цієї програми нам вдалося залучити на потреби реставрації трохи більше мільйону євро. Але треба розуміти, що тут діє партнерський консорціум двох організацій: це словацько-український проект. У Словаччині в рамках проекту відреставрували відому пам’ятку Urbanova Vezha, а з нашого боку — Кафедральний собор. Проект розпочався у вересні 2019 року”.