Хлопчик став посмертним донором і врятував життя трьом дітям

У Рівному батьки 4-річного хлопчика, який помер від крововилову в мозок, дали згоду на посмертну пересадку органів, аби подарувати шанс на життя іншим дітям. Ініціатором донорства органів стала мама Юри. Жінка розповіла, чому вона прийняла таке рішення.     

передплати газету Поради Здоров’я на своїй пошті 💛 індекс 89266 💙 замовляй рекламу в газету 067 666 90 90

Про це Катерина Сотнікова написала у Facebook, пише ТСН.

Катерина за фахом лікарка, сім’я родом Запоріжжя, але змінила багато місць проживання від початку повномасштабної війни.

На момент трагедії вона із 4-річним сином жила у Рівному. 3 липня у Юри під час пробудження після денного сну стався спонтанний крововилив у головний мозок.

«Не було передвісників, падінь, ударів головою чи будь-якої іншої причини. На жаль, таке буває, вже немає кого звинувачувати, випадок на мільйон, і він стався саме з моїм сином. Внутрішньомозковий крововилив у стовбур головного мозку… з усіма наслідками. Мої колеги зрозуміють, діагноз не розписуватиму. Я все зрозуміла… як лікар, але не могла прийняти… як матір», – розповіла жінка.

Катерина почала боротися за життя свого єдиного сина, шукати шляхи порятунку, транспортування, вірила та хапалася за всі примарні шанси.

«За кілька днів моя свідомість почала приймати реальність. А ця сама реальність за роки роботи в реанімації мені дуже близька і зрозуміла. Є неминучість, я знаю, як вона виглядає. Смерть мозку. Це лише справа часу. Що відбувається далі з тілом, точно бачила не раз. Але існує альтернатива, далеко не популярна, не освітлена в нашій країні, для більшості за межею розуміння та сприйняття. Трансплантація. Донорство.

Безумовно, я знала, що ці операції проводяться в Україні, але щодо донорів-дітей, була не в курсі. Мого сина вже не врятувати, я це нарешті усвідомила. І розуміла, що є шанс врятувати когось іншого», – пише жінка.

За її словами, маленький Юра практично одразу опинився в глибокій комі, «без перспектив життя» з медичної точки зору. Мама хлопчика була сама ініціатором донорства та попросила допомоги колег у пошуках варіантів, куди можна звернутися.

«З боку виглядає божевіллям і дикістю. Але так склалося, що я не тільки мама, а ще й лікар. І моє розуміння того, що відбувається, набагато ширше, ніж у людей далеких від медицини», – пояснила жінка.

Юра витримав дорогу до Інституту серця України у Києві. Після великих обстежень, констатації факту смерті мозку та вирішення всіх юридичних аспектів було дозволено роботу трансплантологів.

Того ж дня медики Інституту серця МОЗ України пересадила серце 6-річній Соломії, яка страждала на дилатаційну кардіоміопатію.

«Мій маленький герой витримав дорогу. Постановка діагнозу «смерть мозку» це не так швидко і просто, як здається. Тільки після великих обстежень, констатації та вирішення всіх юридичних аспектів дозволено роботу трансплантологів. Нашого синочка проводжав до операційної весь персонал. Крізь свої я бачила їхні сльози. Дякую вам за розуміння та підтримку. Ви Люди та Лікарі з великої літери, і тільки так!. Серце Юри, що б’ється в грудях Соломії, тому доказ», – пригадала подробиці Катерина.

12-річному Антону окупованої частини Херсонської області пересадили обидві нирки. А 15-річний Дмитро з Кіровоградської област отримав нову печінку. Юнак мав цироз печінки неуточненої етіології і за статусом екстреності потребував невідкладної пересадки органу.

«Коли мені сказали, що серце б’ється в іншій дитині, я вперше щиро посміхнулася. Серце мого сина б’ється! Пізніше я дізналася про врятованих хлопчиків з клініки «Охматдит». Рада, що хоч у цих дітей буде шанс на здорове життя.

Зранку я побачила Соломію, слухала серце… Моя втрата непоправна… Але я вірю та сподіваюся, що 9 липня відродився світ у цих трьох дітей, – написала Катерина Сотнікова.

Жінка також наголосила, що її чоловік Михайло повністю підтримав рішення про трансплантацію органів їхнього сина.

«Він ніколи не сумнівався в моїх намірах та рішеннях, повністю довіряв моїм медичним знанням і кожна наша дія була продумана та скоординована разом. Його сила – моя опора. Він дивовижна людина, люблячий чоловік і тато. Без його підтримки цих подій не було б, в мене просто не вистачало б сил», – резюмувала жінка.

ЗакарпатПост