Відома акторка понад 30 років не вживає м’яса і читає без окулярів

Народна артистка України Галина Яблонська у 96 років читає без окулярів і тренує пам’ять віршами.

Ви не повірите, але вона до 94 років грала в театрі! Ім’я Галини Яблонської навіть вписали до Національного реєстру рекордів України – як актриси, що виходила на сцену понад вісім десятиліть. Нині киянці вже 96, але вона ще проводить творчі зустрічі… У чому ж рецепт її довголіття, дізнавався Експрес.

– Галино Гілярівно, ви зарядку зранку робите?

– Не так активно, як колись, але роблю. Свого часу я навіть йогою займалася. Скажімо, стояла на голові. (Усміхається). Сьогодні вік дається взнаки – кістки вже не такі, як раніше. Тому виконувати складні вправи немає можливості. Та й з ногами в мене тепер не найкраще. (Зітхає). Проте рукам спокою не даю і взагалі стараюсь не засиджуватися.

– Якої культури харчування ви дотримуєтеся? Тобто, які продукти у вашому меню обов’язкові, а чого, можливо, уникаєте?

– Понад 30 років я не їм м’яса. Абсолютно. Як колись вирішила, так ніколи не поверталася. Не п’ю також молока і не куштую сиру. Намагаюся не вживати смаженину. Це правда… Натомість люблю овочі та фрукти. Особливо – яблука й банани. Дехто рекомендує їсти останні зі шкіркою (мовляв, це джерело клітковини), але я волію традиційний спосіб. Крім того, завжди старалась, щоб на столі були якщо не риба, то хоча б морська капуста.

Взагалі ж я – дитина війни, тож неперебірлива. Їм небагато. Три-чотири рази на день. Коли ж поверталась додому з театру, то за стіл уже не сідала. З повним шлунком погано потім спиться. (Усміхається). А після вистави й так переповнюють емоції, ти розбурханий, і не одразу вдається склепити повіки. До речі, ще одне, чого я не вживаю, це спиртне. У мене до нього просто відраза. Бо свого часу намучилася з близькими, які зловживали.

– А як у вас із зором?

– Я читаю поки що без окулярів. З лівим оком у мене все гаразд (колись, уже давненько, його оперували), а ось із правим – справи кепські. Можливо, теж треба було би звернутися до лікарів. Усе-таки мені в січні виповнилося уже 96. (Усміхається).

– Кажуть, у вас чудова пам’ять. Як ви її тренуєте?

– По-перше, це професійне. Маю певну методику, за якою запам’ятовувала тексти ролей. Усі ті монологи… По-друге, я вчу вірші й навіть сама дещо пишу. Назбиралося вже багатенько. Треба було би книжку видати. (Усміхається). Поезія справді дуже добре тренує пам’ять. Тому можу всім це порадити.

– Чи маєте універсальний спосіб боротьби зі стресами? Наше життя сьогодні переповнене ними…

– Я молюся. Склала навіть свій текст. (Декламує). Звичайно, я дуже переживаю. Всі ті повітряні тривоги збурюють нервову систему. Скажімо, якраз у мій день народження з самого ранку в Києві як почало гупати. Причому – в нашому районі. І ближче, ближче, ближче… Я думала: ну все, зараз моя душенька відлетить. (Усміхається). Але, слава Богу, обійшлося.

– Галино Гілярівно, який ще “секретний інгредієнт” у вашому рецепті довголіття?

– Ви знаєте, я намагаюся нікому не робити нічого поганого. Навіть якщо хтось так вчинив щодо мене, прагну не зосереджуватися на цьому, а якнайшвидше забути чи просто відмахнутися. До речі, в мене колись був дуже складний період – і в сім’ї, і в театрі. Я тоді навіть думала про самогубство. Проте потім змінила свій світогляд та зрозуміла: попри все, життя – прекрасне!

Автор: Богдан Бондаренко

Фото з архіву Галини Яблонської

ЗакарпатПост