Людська душа важить усього 21 грам
Люди ще досі сперечаються, чи взагалі існує душа. Віруючі це питання навіть не обговорюють або ж стверджують, що після смерті душа вилітає з тіла. Інші ж називають це нісенітницями: мовляв, як у мертвому тілі може бути душа?!
Натомість вчені ще сто літ тому провели експеримент: скільки важить тіло при житті і відразу після смерті? Це дослідження досі цікавить науковців, пише ВІСНИКк.
Дослід провели з хворими на туберкульоз
Кажуть, що під час смерті атоми людини направляються в космос, де стають єдиним цілим з матерією Всесвіту, і таким чином людина не зникає без сліду. Інші кажуть, що це відлітає душа. Скільки людей – стільки думок. А от ще на початку XX століття було визначено, скільки важить душа людини. Зробив це відкриття американський лікар Дункан МакДугалл у 1907 році. Він міркував так: якщо людина має душу, то вона має займати певне місце у тілі, а отже повинна щось важити. Свій незвичайний дослід МакДугалл вирішив проводити в благодійній лікарні для хворих на пізніх стадіях туберкульозу, який на той час був невиліковним. МакДугалл створив великі ваги, на які поставив ліжко з помираючим хворим. Туберкульоз був, так би мовити, вигідним захворюванням для цього експерименту, тому що пацієнти помирали у «великому виснаженні» і без будь-яких рухів, які могли б похитнути вимірювання.
Відразу після смерті покійник втрачає у вазі
У момент смерті першого пацієнта було зареєстровано раптове падіння ваги його тіла на 21,2 грама. Саме ця цифра і породила думку, що душа важить 21 грам. Хоча згодом були інші цифри. Наприклад, наступний пацієнт МакДугалла у момент смерті втратив 14 грамів, інший – 28,3 грама. Про смерть першого пацієнта в експерименті МакДугалл писав так: «Одночасно зі смертю кінець балки впав зі звучним ударом, вдарившись об нижню обмежувальну планку, і залишився там без відскоку. Ця втрата ваги не могла бути викликана випаровуванням вологи з дихальних шляхів і поту, оскільки ця втрата була раптовою. Кишечник не рухався; якби він рухався, вага все одно залишалася б на ліжку, за винятком повільної втрати за рахунок випаровування вологи, що залежить, звичайно, від плинності калу. Сечовий міхур виділив один або два грама сечі. Вона залишилася на ліжку і могла вплинути на вагу тільки шляхом повільного поступового випаровування, а отже, ніяк не могла пояснити раптову втрату».
Згодом лікар МакДугалл повторив експерименти на 15 собаках. І не виявив жодної втрати ваги! На думку лікаря, це свідчило про те, що собаки не мають душі. А інші вчені вказали на той факт, що собаки не мають потових залоз, розкиданих по всьому тілу, це й нібито пояснює, чому після їхньої смерті не було змін у вазі.
Звіти про свої експерименти МакДугалл опублікував у 1907 році у медичному журналі «Американська медицина» та у знаменитій газеті «Нью-Йорк Таймс». Результати дослідження викликали шквал критики. Скептики намагалися спростувати експеримент, пояснюючи втрату ваги окислювальними процесами, які відбуваються перед смертю у тілі кожної людини. МакДугалл більше не зробив експериментальних відкриттів, помер у 1920 році. І хоч ім’я цього американського лікаря не відоме для широкого загалу, однак його теорія, що людська душа важить 21 грам, живе досі.
Юлія ШЕВЧУК
Підпишіться на наш Телеграм https://t.me/zakarpatpost
