Як кози можуть винищити сліди сталіна на набережних Ужгорода
Великий, розлогий, зі товстими часом як людська рука стовбурами, масивними квітами, наче тропічна ліана, цей чагарник уже багато років, як заполонив Закарпаття. Він хоч і чужий для нашого краю, але прижився дуже добре.
Мова йде про борщівник. Незважаючи на те, що територію вздовж Ужа в Ужгороді регулярно скошують, у місті цей екзот, завезений із Америки, все одно розростається. За останні роки його значно менше, але на ділянках, де скосити важко, рослина все одно залишилася. Найбільше його біля річки неподалік стадіону «Авангард». Хоча косять рослину активно і зараз її на 90 відсотків менше, ніж у минулі роки.
Борщівник так добре пристосувався до закарпатського клімату, що повністю позбутися його практично неможливо. Цвісти починає не лише велика рослина, а навіть крихітна, на кількасантиметрових стеблах також з’являються квіти.
Потім насіння розносить вітер і в підсумку боротьба з чагарником результату не дає.
Тим більше, що насінини, потрапивши в ґрунт, можуть зберегтися і прорости через кілька років, навіть якщо самі рослини вже давно знищені.
Що ж роблять закарпатці, аби позбутись борщівника? Спалюють навесні поля. Але цей метод є недієвим, адже проводиться не влітку, коли рослина цвіте, а ранньою весною та восени. Скошування також неефективне, адже насінини все одно падуть на землю і потім проростають. Хімічну обробку зазвичай у нас не проводять, але навіть вона не дає стовідсоткової гарантії того, що чагарник буде знищено.
У багатьох країнах Європи борщівник знищують за допомогою кіз – їх просто випускають випасатися туди, де рослина росте. А вона є небезпечною не лише для людей, але й для собак, дотик до неї може спричинити важкі опіки.
А дякувати за неї ми маємо радянському тирану сталіну. Саме він після Другої світової війни, нібито за прикладом американських фермерів, наказав вирощувати борщівник як кормову культуру для худоби, адже при мінімальних витратах на вирощування рослина давала максимальну харчову цінність. Борщівник завезли з Сибіру до України, та згодом помітили, що від нього корови почали давати гірке молоко, ще й дослідили, що рослина отруйна. Тому планомірно його вирощувати перестали, а гігант перейшов у розряд бур’яну, котрий скільки не виводь, а він і далі вродиться. Тому борщівник й отримав своє друге народне ім’я – «помста сталіна».
І позбутися від цієї рослини закарпатцям не вдається досі. До того ж якщо в Ужгороді та Мукачеві з борщівником ще якось хоч борються, то в інших містах, де його ще більше, скажімо, в інших містах і селах області, ніхто взагалі нічого не робить зовсім.
