Закарпаття: Абетка від банкіра Інни Конар
Арт-галерея. Я маю великий задум – арт-галерея, виставка на Театральній площі, стіна шани фольклориста В.Гошовського на будинку, де він жив. Хочу десь у вечірньому закладі організувати своєрідну анімацію – щоб професійні актори розігрували перед туристами сценки із традиційного життя закарпатців, поступово залучаючи до дійства і самих туристів. Мрію започаткувати на постійній основі виставку професійних фотохудожників зі знімками про Ужгород, щоб кожний міг у душі повезти з собою на пам’ять частку нашого міста. Це все має збільшити туристичну привабливість Ужгорода.Банки. В Ужгороді всього біля 47 банків, це досить мало. У Росії їх близько півтори тисячі. Для конкуренції і особливо для клієнта краще, коли банків більше. У бізнесі практикують, щоб активізувати якусь роздрібну точку, треба поруч відкрити подібну.
Вибори. Були дуже, так би мовити, веселими. Це перші мої вибори. Не планувала спершу взагалі брати участь, але потім твердо вирішила, що треба іти. Ніколи не мала справи з політтехнологами, то ж задіяла ті методи, якими послуговувалася у банківській роботі. Та і вибори були своєрідним піар-ходом.
Гіркі враження. Я спілкуюся з однією людиною, що була задіяна в організації скупки голосів виборців. Фактично для неї це стало однією з умов включення до партійного списку. Було виділено декілька мікрорайонів, для пошуку там людей, які пішли б по своїх сусідах-знайомих, визначали би, хто із них візьме гроші і точно проголосує так, як треба. Десь за тиждень до виборів він казав, що по моєму округу вже є проплачено 600 голосів. Менеджер із підкупу перед виборами отримував зі штабу тільки частину суми, а решту – вже після голосування залежно від його результату. Мій конкурент, який пройшов, в Ужгороді маловідомий, на той час перебував у Києві і повернувся в наше місто лише за три дні до виборів.
При зустрічах з електоратом, у мене бувало запитували, а скільки грошей я дам за “голос”. Кажу, що ніскільки, а мені повідомляли, що супротивник дає по 150 грн.!
Гривня зараз стабілізувалась, проте, вважаю, що це не надовго. Наразі в Україні для цього ще відсутні економічні та політичні передумови.
Долар. США зараз запустили друкарський верстат, для здешевлення їхніх товарів. Той же Китай і Європа теж якось відреагують на це, бо попит на їхні товари впаде. В Україні ж буде надлишок валюти, яку Нацбанк муситиме викуповувати. Отже він автоматично теж почне штампувати гривню. Перший індикатор цього, що у нас вже почав дорожчати бензин.
Економіка України на грані дефолту – про це говорять всі. Виробництво згорнуто, малий бізнес загинається. Нині щодня понад 50 підприємців закривають свою підприємницьку діяльність по всій Україні. Багато бізнесменів шукають роботи у бюджетних установах, хоч думаю, що і бюджетникам зараз буде непросто. Треба кошти, а для цього потрібні іноземні кредити, вони ж і надалі заганяють державу у борги.
Євро зміцнюється, але це тимчасово. В Україні воно сильно прив’язане до долара, ніде в світі такої тісної прив’язки немає. До кінця року курс буде десь 10,70 – 10,75.
Живий журнал (блог) – пишу виключно під настрій, є тільки пару постів, які буквально видавила з себе. Через Інтернет я знайшла багатьох людей, з якими колись спілкування перервалося, а тепер відновилося.
Завтра буде завтра. Треба відійти від цих виборів, коли у нас відбувалися такі містечкові війни. Було багато бруду. Але це минуло. Життя на цьому не скінчилося. Треба далі рухати свою справу, соціальні проекти.
Інна. Батьки дали це ім’я, бо дуже співзвучне з моїм по-батькові – Іванівна. Означає “бурхлива” і, в принципі, відбиває мою суть, бо я людина досить енергійна, активна, імпульсивна.
Їжа – я гурман, люблю пекти, подобаються м’ясні страви.
Касир. Починала трудове життя вчителькою математики, отримувала 160 грн., вирішила перейти до банку, де касиром мала вже 450 грн. Усяка робота в банку зараз побудована на комп’ютерних програмах. Не треба бути попередньо великим спеціалістом. Навчити можна будь-кого. Зараз, підбираючи людей, я дивлюся не так на економічну освіту, як на те, щоб людина була комунікабельною, могла спілкуватися з клієнтом, відзначалася порядністю. То ж , після школи мені було легко, бо спілкуватись я навчилася ще вчителькою. Шість років тому банківські програми ще були недосконалі, їх доводилося коригувати. У нас індивідуальний напрямок обслуговування клієнтів очолювала пані Ярина, всі зверталися до неї при виникненні проблем із програмами, побоювалися її. Потім з’явилася я, уже володіючи певними навичками програміста. Досить швидко адаптувалась, почала використовувати свої попередні вміння та знання і усі поточні робочі питання і проблеми вирішувала самостійно. Керівництво це помітило і уже за два місяці мене перевели на підвищення до відділу корпоративного бізнесу, де з*явилася вакансія.
Літо – пора подорожей, нових вражень. З дитинства я мріяла про мандри, марила далекими, незвіданими краями. Зараз намагаюсь втілювати свої давнішні фантазії у життя, адже у світі є стільки багато принадливих небачених місцинок.
Математика навчила мене стратегічно мислити. Чим вирізняється робота керівника? Це людина, яка бачить кінцеву ціль. Важливо вгледіти, що там, за лісом. Математика мене цього і навчила, привчила до строгої логіки. Зараз формулюючи якусь свою ідею, я все розкладаю по поличках.
Настрої у мене загалом оптимістичні. Все, що не робиться, завжди на краще. Усі невдачі – це сходинки до майбутніх успіхів. Досвід на цих виборах я отримала колосальний, познайомилася з багатьма цікавими людьми, і це навіть важливіше, ніж якби я стала депутатом. У нинішніх депутатів буде дуже мало можливостей щось зробити, тому що місцеве самоврядування в нових політичних умовах суттєво деформується.
Одяг, дрес-код – кожна ситуація вимагає свого.
Пенсіонери. Започаткувала чаювання по четвергах. Люди у величезному будинку зовсім не спілкуються, навіть живучи на одному поверсі. Для них це стало можливістю причепуритися, кудись сходити, зустрітись, поспілкуватися між собою. Це дуже цікаві люди. Від них можна багато чого довідатись нового. У кожного з них є діти і внуки. Будь-яку думку легше донести через пенсіонерів, ніж напряму.
Рекламні щити. Я хотіла мати один великий борд біля 16-поверхівки. Тут щодня проїздить 20-25 тисяч одиниць автотранспорту. Зробили фотосесію, відібрали кілька знімків. Якби я вивісила фото, коли вже почалися вибори, їх би ніхто не помітив, тому мусила зробити це раніше. Але про вибори тоді ще не можна було говорити, то я рекламувала свою робочу діяльність. Проте, той напис-слоган ніхто особливо не читав. Звертали увагу на нове обличчя. І його запам’ятали. Мене досі питають незнайомі люди, чи пройшла я, чи не пройшла у органи місцевого самоврядування.
Спортом займалася дуже інтенсивно – бігала на стаєрські дистанції. Фанатично. Ходила до спортзалу тричі на тиждень по три години. Після народження сина намагалася продовжувати – вже на більш аматорських засадах. Нині займаюся фітнесом.
Туризм – ще з студентських років, з початком травня ми знаряджали рюкзаки та відправлялись мандрувати Кримом. Вогнища, палатки, пісні під гітару, гречка зі згущеним молоком, обгорілі “під сонцем” носи… Проте, скільки позитиву та емоцій ми отримували. Подобається дикий туризм, не люблю пляжного відпочинку. Коли були з чоловіком в Італії, щодня мали екскурсії, він вже на другий день занудьгував, а я була у захопленні. Страшенно люблю історію, подивитися старожитності.
Українська партія. Пропонували мені балотуватися різні партії, зокрема «Громадянська позиція” А.Гриценка, але мені здалося, що їх більше цікавлять не так місцеві вибори, як майбутні парламентські. Зупинилася на Українській партії. Мені телефонували і говорили, а ви знаєте, що там є такі “страшні” Федаки, та вони забороняють, щоб у них вдома звучала російська мова! Було багато всякого сказано. Але для мене українська мова – не просто порожній звук. Я пишу переважно українською, вдома ми усі спілкуємось українською, думаю на українській. Я високо ціную борців за українську незалежність.
Фінансова криза не скінчилася, а перейшла у латентний стан. Можливе і погіршання. Все залежить від керівництва держави. Підйом виробництва найближчі три роки не очікую.
Хобі – пишу вірші і малюю, дуже люблю подорожувати.
Ціни з часом підуть уверх – швидше на товари першої необхідності. Тим більше, що на митниці зараз блокують потоки продовольчих товарів, намагаючись таким чином збити внутрішні наші ціни і збільшити митні збори, а їх не всі можуть платити в нових обсягах. Але це тимчасовий виграш.
Чоловіки – наш світ доволі патріархальний. До жінки в політиці ставляться скептично. Погляд політиків один – місце жінки на кухні. Я пристосувалась, користуюся власними перевагами. Все-таки в будь-які проекти значно легше задіяти чоловіків, ніж жінок. Аби познайомитися з місцевими художниками, спершу познайомилася з виробниками рамок, а вони вже представили далі мене як свою. Закарпаття дуже кланове, тому іти напролом тут не можна.
Школа формує людину. Я не могла піти у школу, не вивчивши уроку. І не через якісь покарання, це було внутрішнє. До вчителів ми ставилися з пієтетом. Зараз цього вже немає. Може, цього дітям і бракує, вони не мають ідеалів, а ми ж формуємось саме на них. На дітей має величезний вплив Інтернет. Мало читають книг. Я ж читала запоєм. Інтернет же дає поверхневе, обмежене сприйняття світу. В сучасних умовах не формується той міцний фундамент знань, який колись давала школа. В університеті вже ішла виключно надбудова академічних знань.
Щастя – коли твої рідні поряд, коли дитина здорова, посміхається тобі зранку, коли є про кого турбуватися. Кар’єра і фінанси – це сурогати. А щастя – це щоб тобі було комфортно, щоб тебе любили і ти любила.
Юні футболісти. Навесні познайомилася з тренером Василем Оросом. Від якого довідалась, що весь дитячий спорт зараз оплачують батьки. Якщо хлопчик не має заможних родичів, його футбольний талант не буде розвинуто. Дитяча команда їхала на змагання до Угорщини, а найкращий гравець не зміг, бо мама його не те, що дороги не могла оплатити, а й навіть зробити йому закордонний паспорт. Для хлопчика це була колосальна психологічна травма. Я спершу купила м’ячі для однієї команди, потім форму для іншої. Команда Ороса їздила у Саки, де змагалося вісім найкращих дитячих команд України. Поїздку було профінансовано частково, я допомогла, чим могла.
Яблуко – це емблема нашого А–Банку. Символізує свіжість наших рішень у фінансових справах. Переконана, що це справді так.
Сергій ФЕДАКА, газета “НЕДІЛЯ”
