У велятинської ґаздині горіхи виростають великі, як яблука

Марія Клепач за фахом не садівниця, не городниця, утім збирає дивовижні врожаї овочів та фрукті. Зі слів жінки, буряки в неї виростають тридцятисантиметрової довжини. Дині важать по 20 кілограмів, а цибулини не поміщаються у долоні. Найбільшим секретом такої врожайності 61-річна господарка вважає передусім любов про природи.

Усе почалося з квітки

У дитинстві пані Марія дуже любила природу, особливо квіти, мріяла про величезний квітник та власну земельну ділянку. Але в ті часи землі у селах були колгоспними, тож коли через роки все сповнилося, навіть не вірилося. Зараз жінка вже в пенсії і весь свій вільний час проводить у саду та на городі.

-Малою мені хотілося мати на грядці якісь екзотичні насадження. Однак доводилось обмежуватись кімнатними рослинами. Тепер можу собі дозволити і квіти у горщиках, і перед хатою. Біля будинку у мене від весни до пізньої осені буяють пишні бутони різних насаджень. Люблю  троянди, лілії, барвінок, братики, незабудки, фіалки, гортензії, півонії… загалом усе квіткове царство. Кожна ж рослинка гарна по-своєму, та й аромати у всіх різні і незабутні, – каже жінка.

Тож захоплення молодості втілити в життя вдалося хоч і не зразу, та нині господарка дійсно почувається щасливою у своєму маленькому раї…

-Аграрієм я ніколи не була, сільськогосподарських інститутів не закінчувалась, працювала і швачкою, і в санепідемстанції, і в районі електромереж… на різних посадах. Однак завжди мала бодай грядочку для втіхи після того, коли поверталась додому. Земля мені завжди додавала сил і енергії. Вважаю, що від початку людина була створеною для праці, тож наші предки займалися обробітком ґрунту і жили більше ніж сотню років. Зараз і часи не ті, й екологія інша. Утім я висступаю за здоровий спосіб життя і все для себе та для родини вирощую самотужки. Це – і карт опля, і капуста, і морква. І цибуля, і огірки. І помідори, і інша зеленина. Крім того, у хазяйстві маю корівку, свиней та курей. Завдяки їм отримую не тільки м’ясо, молоко та яйця , але й натуральні добрива, якими обробляю рослини, – розповідає господарка. – До речі, сама роблю і сметану, і масло, і сир. Нічого не купую ні на ринку, ні в магазинах.

І справді, у хаті пані Марії всього вдосталь і її продукти дійсно пахнуть свіжістю. Утім має жінка ще одне хобі – садівництво, яке любить не менше, ніж вирощувати квіти та різні сорти городини.

З одного дерева –10 міхів горіхів

Сад Марії Кочан великим назвати не можна, але в ньому компактно ростуть усілякі дерева – високі та низькі, молоді та багаторічні…

-У мене ростуть і абрикоси, і вишні, і черешні, і яблуні, і груші, і, звичайно ж горіхи. Золоті вершинки вважаю царськими плодами. Щодня усі вдома з’їдаємо щонайменше по 5-6 зернин. Це дуже корисно для організму, бо як відомо горіх містить всі речовини, необхідні людини, допомагає справлятися з різними недугами. У ньому є каротин, фітонціли, ліноленова кислота,вітаміни А, В1, В2, В 12, В 15, С, К, Е, РР ті інші. також  ці унікальні зернинки містять безліч мінеральних елементів і дуже багаті білком. Горіхи покращують роботу печінки, серця, мозку і нервової системи. Навіть перегородки, що багаті на йод, лікуют ь захворювання щитовидної залози. Для приготування диво-настоянки досить їх залити спиртом і вживати по кілька крапель на добу, – ділиться секретами господиня.

А в її господарстві перше деревце волоського горіха з’явилося майже випадково.

-Я поверталася з Хуста із роботи і при дорозі побачила дивний плід. Мені здалося, що то яблуко. Підібрала і надзвичайно здивувалася. То був горіх. Їсти його не стала, а віднесла додому. Вдолма посадила на городі. Незабаром із землі потягнувся до сонця тендітний стовбур. Згодом я пересадила його і під центральний корінь підклала камінь, щоб кореневою системою дерево і закріпилося, і в той же час стрімко пнулося вгору. Незабаром виріс могутній волоський горіх. Зараз йому вже 25 років. Від нього вже маю «дітей»… та й не тільки я, але й мої знайомі. Загалом вдома в нас 10 горіхових дерев. Родять вони рясно, при тому що всі без щеплень. Що посадила – те й виросло, – стверджує Марія Клепач.

Цікаво, що зі слів велятиськогої ґаздині, з одного дерева вона може зібрати до 10 мішків горіхів.

-Плоди дуже великі. Хто вперше бачить, дивується. Одне молоде дерево дає 4-5 мішків врожаю, зі старого ж можна зібрати й 10, і навіть інколи більше, – зізнається пані Марія. – А збирати горіхи мені допомагають син Михайло, невістка Ольга та онуки – семирічна Олександра та чотирирічний Артем.

У кожної господині свої «горіхові» рецепти

Звичайно, маючи в господарстві стільки овочів і фруктів, їх потрібно ще й уміти раціонально використати. Утім садівниця з Хустщини вміє дати собі раду і в кулінарному мистецтві.

-По-перше, частину врожаю продаю. За кілограм не висушених молодих плодів можна отримати від 25 гривень. Сухі – дорожчі, – каже пані Марія. – Хоч це й невеликі гроші, але як-не-як, хоч якийсь додатковий заробіток до пенсії. По-друге ж. маю ціле «горіхове» меню, яке дуже подобається моїй родині. Роблю нерідко гомбовці з меленими зернятками волоських горіхів, печу різні тістечка, рогалики… Дуже смачною виходить стручкова квасоля з горіхами. Ця с трава називається Лобіо. До неї додається цибуля, часник , кінза та сіль. Крім того, з горіхів можна готувати навіть паштети. Скажімо, подрібнивши зернята та додавши до них масло, тертий сир, зубчик часнику та спеції. Готую і м’ясні страви з додаванням горішків. Скажімо, зі свинини. Навіть пісний соус із горіховими ядрами смакує по-особливому. А французький горіховий торт – для домашніх просто насолода!

Утім є в Марії Клепач і свій особливий рецепт, який вона називає еліксиром здоров’я і радить вживати всім без винятку.

-Приготувати суміш дуже просто. Потрібно взяти по 200 грамів горіхів, родзинок, кураги і лимону. Все це пропустити через м’ясорубку. Шкірку лимону натираю на терці. Усе це змішати з 200 грамами меду, скласти у скляну банку і поставити в холодильник. Для чудового самопочуття достатньо з’їдати всього одну столову ложку еліксиру на добу, – запевняє хазяйка.

Велятинська садівниця впевнена, що горіхи повинні бути в раціоні кожної людини, адже якщо вони ростуть у наших кліматичних умовах, значить є потрібними для нас. Крім того, пані Марія радить використовувати плоди і в косметології.

-Горіхові маски роблять шкіру гладкою і пружною, розгладжують зморшки. Для цього можна зробити спеціальну маску. До яєчного жовтка додати жменьку (маленьку) мелених горіхів), 1 столову ложку гліцерину і добре перемішати. Нанести суміш на обличчя і залишити на 20 хвилин. Після цього змити холодною водою. Результат видно вже після двох тижнів щоденного застосування, – каже жінка.

Радить вона застосовувати горіхи й для миття волосся, при цьому – без зайвих клопотів: просто змішавши мелені горіхи з будь-яким шампунем.

– Горіх – чарівник. Багато жінок ним навіть зафарбовують ивину. Відомо ж, що якщо мити голову відваром листя або шкірки волоських горіхів (20-25 г на 3 л води), то невдовзі волосся  набуде темно-каштанового забарвлення. Загалом – цей дивовижний продукт просто шкода не вирощувати в Закарпатті. А скільки автодоріг засаджені непотрібними насадженнями. Невже там не можна посадити корисні горіхи, аби при цьому кожен бажаючий міг собі нарвати плодів. Від цього була б користь усім, – розмірковує Марія Клепач.

А й справді, Срібну Землю називають горіховою колискою України. Але в той же час у нас немає ні офіційних пунктів прийому горіхів, ні комбінатів з переробки, а плоди тим часом вивозять у країни Європи, та й на дорожніх артеріях замість фруктових дерев височіють старі тополі та верби… Звичайно, корисні та потрібні і вони, але ж місце там є і для горіхів…

Марина АЛДОН, газета «НЕДЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net