Для чого туристичний центр перетворювати на траурну зону

Чого-чого, а пам’ятників в Ужгороді чимало. І що радує, цікавих, незвичних, привабливих.

Щоправда, такими є далеко не всі.

Але дивує інше.

26 листопада минулого року, в день вшанування жертв голодоморів в Україні, на площі Народній заклали та освятили камінь майбутнього пам’ятника тим, хто постраждав від скорботних подій.

Наразі саме триває обговорення проектів, вирішується, якою буде пам’ятка.

А сам камінь насправді є не каменем, а гранітним  надгробком, таким же,  як встановлюють на цвинтарях.

Отже, мова піде саме про цю плиту.

Ніхто не применшує роль трагічних сторінок в історії України. Голодомор – це дійсно горе, смерті невинних людей і штучний геноцид наших предків. Це та життєва віха, про яку повинні пам’ятати як сучасники, так і майбутні покоління закарпатців.

Особливо гостро події 30-х років сприймаються на тлі війни з Росією, адже саме радянський номенклатурний режим прирік на вимирання  тисячі, а то й мільйони наших пращурів.

Однак чому пам’ятник має квартирувати у центрі Ужгорода? Для таких місць у нас є кальварія і Пагорб Слави.

Саме там, на території меморіального парку,  покояться рештки багатьох славних синів і доньок Срібної Землі.

Саме там і мають знаходитися подібні об’єкти.

Але чому ж тоді в ОДА вирішили розмістити пам’ятник на площі Народній, а не там, де він логічно мав би бути?

Невже через те, що, вийшовши з кабінетів облдержадміністрації, чиновникам поруч із місцем роботи ближче покладати квіти?

Адже їм так подобається приносити букети та вінки до подібних  місць, та ще й фотографуватися біля них.

Інша справа сама плита.

Пригадується, нещодавно до Ужгорода приїхала група туристів, переважно – діти.

Проходячи поруч, вони наввипередки питали екскурсовода, хто похований під гранітом.

Почувши відповідь, що то лише закладено місце під майбутню архітектурну споруду, малеча дивувалася, чому вона знаходитиметься у серці міста.

Тож чи слугуватиме граніт окрасою Ужгорода?

Чи захоче хтось із гостей робити селфі біля плити тай біля самого пам’ятника. А він, між іншим, знаходитиметься у тій частині міста, де завжди багато туристів! А всі в той час фотографуються біля веселих і кумедних скульптур, які потім навівають у них приємні згадки.

Тай врешті-решт до того часу, поки буде встановлено повноцінний пам’ятник (враховуючи з якими потугами приймається його проект), в Ужі протече немало води, а надгробок і далі привертатиме увагу гостей, викликатиме серед них низку запитань та наганятиме смуток на ужгородців.

Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net

One thought on “Для чого туристичний центр перетворювати на траурну зону

  • 24.07.2017 at 23:40
    Permalink

    В світі є різні пам’ятники (в тому числі і в центрі міст), пам’ятники, які важливі для місцевого населення, а не для туристів. І якщо їм цікава історія чи культура, то вони ознайомляться і із веселим, і із сумним минулим. Автор все описує однобоко. Хай напише як часто він буває на Кальварії. Такий пам’ятник треба бачити часто і дітям своїм розповідати про що він, щоб історія не повторювалася.

Comments are closed.